Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 201/10870/16
провадження № 51-3745км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Слинька С.С., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Костюка О.С.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілих Денщіка М.С.,
в режимі відеоконференції:
захисника Новік Л.Є.,
засудженої ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Денщіка М.С. на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650001712, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину за наступних обставин.
Так, 07 червня 2019 року приблизно о 00:30 год, перебуваючи зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 за місцем свого проживання на
АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ними виникла лайка, в ході якої, ОСОБА_4 наніс понад 10 ударів у різні частини тіла засудженій ОСОБА_3 .
Далі, ОСОБА_3, діючи умисно, з метою подальшого припинення протиправних дій ОСОБА_4, не оцінивши небезпечності посягання та обстановки захисту, перевищуючи межі необхідної оборони, оскільки захист явно не відповідав характеру нападу, маючи можливість передбачити настання небезпечних наслідків своїх дій і бажала їх настання, тобто, діючи умисно, перебуваючи в коридорі біля вхідних дверей, тримаючи в правій руці ніж, який під час сварки взяла у нижньому ящику на кухні, нанесла один удар ножем у район черевної порожнини, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді поверхневої непроникаючої колото-різаної рани на передній черевній стінці та один удар ножем у район грудної клітини, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням серця та лівої легені. Проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця та лівої легені відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення і знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_4, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2020 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілих, даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, посилаючись на неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що дії ОСОБА_3 за ст. 118 КК України кваліфіковано неправильно і їх необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки вона діяла з умислом направленим на вбивство потерпілого і не перебувала в стані необхідної оборони.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Денщіка М.С. захисник засудженої ОСОБА_3 - адвокат Новік Л.Є. просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні потерпілі і їх представник підтримали подану скаргу, а прокурор, засуджена та її захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами.
Доводи касаційної скарги про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_3 є необґрунтованими.
За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Згідно зі ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.