Постанова
Іменем України
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 415/1698/12-к
провадження № 51-4999ск20
Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
Слинько С. С., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2020 року,
встановив:
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.
В силу ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК України 1960 року, відповідно до якої в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому полягає незаконність судових рішень, та доводи на обґрунтування такої позиції, а також прохання особи, яка подає скаргу, з урахуванням того, яке рішення вправі ухвалити суд касаційної інстанції.
Скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування вказаних судових рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).
Однак, скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.