Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 308/6118/16-ц
провадження № 61-10242св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Ужгородська районна рада Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Ужгородської районної ради на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Готра Т. Ю.,
від 11 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ужгородської районної ради Закарпатської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 20 червня 2013 року вона вийшла на пенсію з посади начальника фінансово-господарського відділу Ужгородської районної ради Закарпатської області. При виході на пенсію Ужгородською районною радою їй було надано довідку від 20 червня
2013 року № 236/02-15 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії, яка не містила зазначення розмірів інших виплат (матеріальних допомог, індексації), передбачених у формі довідки, про що їй стало відомо 29 грудня 2015 року при отриманні нової довідки.
Після видачі нової довідки у грудні 2015 року вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді (далі - УПФУ) із заявою про перерахунок пенсії, проте УПФУ листом від 14 січня 2016 року № 02/К-01 відмовило їй у перерахунку та виплаті пенсії. У зв`язку з чим, вона зверталася до суду з адміністративним позовом про визнання дій УПФУ неправомірними та зобов`язання нарахувати й виплатити недоплачену пенсію, починаючи із 20 червня 2013 року.
За результатом розгляду зазначеного спору постановою Ужгородського міськрайонного суду від 03 червня 2016 року її позов було задоволено частково, та зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити нарахування та виплату недоплаченої їй пенсії з урахуванням суми індексації заробітної плати і виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань; виплатити їй різницю недоплаченої суми пенсії з дня звернення до органу Пенсійного фонду України, а саме із 30 грудня 2015 року, та виплачувати їй пенсію з врахуванням перерахунку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що при призначенні їй пенсії до УПФУ було надано довідку від 20 червня 2013 року № 236/02-15, яка не містила зазначення розмірів інших виплат, а саме матеріальних допомог та індексації. Відтак, суд не може констатувати наявність з боку УПФУ порушень при неврахування сум інших виплат, які вже зазначені у довідці від 29 грудня 2015 № 665/02-19. Суд вбачає недоліки в організації роботи роботодавця - Ужгородської районної ради Закарпатської області, якою не було вказано у довідці достовірні дані щодо інших виплат, з яких були нараховані страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Вказувала, що діями Ужгородської районної ради Закарпатської області у результаті порушення її прав (зазначення недостовірних даних щодо складових заробітної плати) завдано їй збитки (упущена вигода), оскільки нею не було отримано доходи, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
З урахуванням викладеного та поданих уточнень, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Ужгородської районної ради недоотримані доходи за період
із 20 червня 2013 року по 30 грудня 2015 року у розмірі 20 954, 78 грн, компенсацію втрати частини доходів у розмірі 11 983, 07 грн, та на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених по справі
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Придачук О. А. від 20 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не було доведено наявність винної, протиправної поведінки Ужгородської районної ради та причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та матеріальною і моральною шкодою, яку позивач проситься стягнути на свою користь.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2017 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу, колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги
ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки нею не доведено наявність винної, протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та матеріальною і моральною шкодою, на яку вона вказує.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Приймаючи постанову від 30 січня 2019 року, колегія суддів входила з того, що апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, не перевірив належним чином доводів останньої про те, що відповідач надав недостовірну довідку про її заробітну плату, чим спричинив призначення пенсії в меншому розмірі, ніж та яка підлягає виплаті, тобто спричинив збитки (неотримані доходи) у вигляді матеріальної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із Ужгородської районної ради на користь ОСОБА_1 спричинену незаконними діями матеріальну шкоду у розмірі 20 954, 78 грн, суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 11 983, 07 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що вина Ужгородської районної ради у спричиненні ОСОБА_1 збитків у частині недоотриманих доходів встановлена постановою Ужгородського міськрайонного суду від 03 червня 2016 року і згідно розрахунку недоплаченої суми пенсії за період з червня 2013 року по грудень 2015 року становить 20 954, 78 грн, а розмір компенсації втрати частини доходу за період з червня 2013 року по лютий 2017 року - 11 983, 07 грн, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача відповідно до статей 22, 1173 ЦК України та частини другої статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, колегією суддів враховано, що розмір недоплаченої суми пенсії і компенсації втрати частини доходу згідно розрахунку наданого позивачем за відповідні періоди відповідачем не оспорюється.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходила з винних дій відповідача, що позбавили ОСОБА_1 права на достатній життєвий рівень, призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя. При цьому, апеляційним судом враховано істотність вимушених змін у стосунках ОСОБА_1 з оточуючими людьми, характер та обсяг заподіяних моральних страждань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Ужгородська районна рада, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року скасувати, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 20 березня 2017 року залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
Ужгородської районної ради на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/6118/16-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду. Зупинено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У червні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Заявник посилається на те, що факт подачі позивачем довідки про складові заробітної плати, не був обов`язковим на момент звернення позивача до УПФУ та не розглядався, як основний документ для нарахування пенсії. Саме відділ персоніфікованого обліку відповідного органу Пенсійного фонду зобов`язаний був надати достовірну інформацію про суму заробітку, який враховується для обчислення пенсії. Тому, інформація про складові нарахованої заробітної плати, зазначена в довідці №236/02-19 від 20 червня 2013 року не є причиною недоотримання позивачем доходів, так як єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2013 року єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Ужгородською районною радою був сплачений із всіх сум нарахованої заробітної плати у повному розмірі.
Необґрунтованим є посилання суду апеляційної інстанції на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2016 року по справі № 308/3272/16-а, якою встановлено наявність недоліків в організації роботи Ужгородської районної ради, але не встановлено вину останньої у недотриманні позивачем доходів.
Факт підроблення відповідачем довідок про заробітну плату судами попередніх інстанцій не встановлено.
Заявник стверджує, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, відсутня вина відповідача, що виключає настання цивільно-правової відповідальності останнього.
Позивачем не доведено, що вона могла і повинна була отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.
Також заявник вважає, що із характеру правовідносин, що виникли між сторонами по даній справі, не випливає обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд не мотивував своє рішення щодо розміру моральної шкоди, який підлягає стягненню, та того чи відповідає, визначений судом розмір шкоди засадам розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням обставин справи та наслідків, які настали для позивача.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий її представником - адвокатом Джуган Н. Ю., на касаційну скаргу, в якому представник позивача посилаючись на законність та обґрунтованість постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 червня 2013 року
ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника фінансово-господарського відділу виконавчого апарату Ужгородської районної ради за станом здоров`я та достроковим виходом на пенсію, відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
20 червня 2013 року Ужгородською районною радою було видано
ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати № 236/02-19, де в графі "інші виплати" будь-яких відомостей не зазначено.
29 грудня 2015 року Ужгородською районною радою Закарпатської області було видано ОСОБА_1 нову довідку про складові заробітної плати № 665/02-19, де у графі "інші виплати" зазначено розмір отриманих
ОСОБА_1 сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексацію.
30 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії, проте управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді листом від 14 січня 2016 року № 02/К-01 відмовило їй в такому перерахунку.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 03 червня 2016 року в адміністративній справі № 308/3272/16-а позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді Закарпатської області про зобов`язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої пенсії задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, правонаступником якого є Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, щодо відмови ОСОБА_1 у включенні суми матеріальних допомог та суми індексації для розрахунку розміру пенсії. Зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1 пенсії із врахуванням суми індексації заробітної плати і виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Виплатити їй різницю недоплаченої суми пенсії з дня звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України, а саме з 30 грудня 2015, та виплачувати їй пенсію з врахуванням перерахунку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому у вказаній постанові від 03 червня 2016 року, яка набрала законної сили, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області вказав, що вбачає недоліки в організації роботи Ужгородської районної ради Закарпатської області, якою не було вказано достовірні дані щодо інших виплат, з яких були нараховано страхові внески ОСОБА_1 на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.