Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 320/8119/17
провадження № 61-2135св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,
відповідачі: ОСОБА_1,
третя особа: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Український страховий стандарт",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2019 року у складі судді Іваненко О. В., постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2019 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Український страховий стандарт" (далі - ПрАТ СК "Український страховий стандарт"), про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України № 105 о/с від 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 був призначений на посаду інспектора поліції.
22 червня 2016 року інспектор поліції ОСОБА_1, керуючи службовим автомобілем "Тойота Пріус", не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини і допустив наїзд на нерухому перешкоду - електроопору та паркан з воротами структурного підрозділу "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" РФ "Придніпровська залізниця", чим порушив п.2.9(б) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до висновків автотоварознавчого експертного дослідження вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Тойота Пріус", заподіяного в результаті ДТП, становить 408 082,67 грн.
На підставі вказаногоДепартамент патрульної поліції Національної поліції України просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 408 082,67 грн в якості відшкодування матеріальних збитків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності, встановлений частиною третьою статті 233 КЗпП України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що на поліцейських, які проходять службу у Національної поліції України, положення КЗпП України та інше загальне законодавство в сфері трудових правовідносин не поширюються. Зазначає, що відшкодування шкоди, завданої саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, нормами КзпП України не передбачено взагалі, натомість таке відшкодування повністю врегульовано нормами ЦК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
11 березня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з наказом Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України від 18 квітня 2016 року № 105 о/с рядового поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі.
22 червня 2016 року приблизно о 07:00 год. інспектор поліції ОСОБА_1, керуючи службовим автомобілем "Тойота Пріус", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух від пр. Соборного по вул. Леніка у напрямку вул. Костянтина Великого у м. Запоріжжі. Під час руху водій ОСОБА_1 не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини і допустив наїзд на нерухому перешкоду - електроопору без номеру та паркан з воротами структурного підрозділу "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" РФ "Придніпровська залізниця", чим порушив п.2.9(б) ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_1 службовий автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2016 року у справі № 335/9471/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягаєчастковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.