Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 202/21505/13-ц
провадження № 61-1408св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою ОСОБА_3 як представника ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк), звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - ПАТ "А-БАНК"), ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 47 микр-ср у розмірі 29 058,44 дол. США; 1 950,00 грн - за надання юридичних послуг, пов`язаних з оплатою правової допомоги; та стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь банку 200,00 грн заборгованості за кредитним договором.
Як на обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що відповідно до укладеного 21 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 договору № 47 микр-ср відповідач отримала кредит у розмірі 30 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, дата остаточного повернення кредиту - 22 грудня 2017 року.
Виконання кредитного договору забезпечене договором поруки № 167, укладеним 20 жовтня 2010 року між банком і ПАТ "А-БАНК", за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати за належне виконання позичальником кредитних зобов`язань на суму 200,00 грн.
У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 17 серпня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 29 058,53 дол. США, з яких 25 351,13 дол. США - за тілом кредиту; 3 471,59 дол. США - відсотки за користування кредитом; 260,81 дол. США - пеня.
Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 21 березня 2018 року залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 .
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 23 квітня 2018 року провадження в частині позовних вимог АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ПАТ "А-БАНК" про стягнення заборгованості закрив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 03 червня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 47микр-ср, яка на 17 серпня 2011 року становить 29 083,53 дол. США, у тому числі заборгованість за кредитом - 25 351,13 дол. США;
заборгованість за процентами - 3 471,59 дол. США; пеня - 2 078,66 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що з урахуванням прострочення внесення платежів на погашення заборгованості за кредитом банк має право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості, порушені права банку підлягають захисту в судову порядку відповідно до норм чинного законодавства. Оскільки кінцевий термін повернення кредиту сплив 22 грудня 2017 року, однак умови договору боржник не виконала, то суд відхилив посилання представника відповідача про несвоєчасне направлення вимоги ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 грудня 2019 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у банку виникло право на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неповідомлення банком позичальника про наявність заборгованості та підстав для дострокового стягнення колегія суддів до уваги не бере. Позичальник зобов`язаний дотримуватись умов кредитного договору та самостійно контролювати виникнення заборгованості і перевіряти внесення платежів у рахунок погашення кредиту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та пояснень на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 31 грудня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору банк має право змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Усупереч ЦПК України суд першої інстанції належним чином не дослідив докази у справі, і не надав їм оцінки, не встановив обставини, які мали значення для вирішення справи, внаслідок чого помилково дійшов висновку про направлення позивачем відповідачу досудової вимоги про повне дострокове повернення споживчого кредиту та про її отримання відповідачем. Апеляційний суд, переглядаючи справу, не перевірив доводів апеляційної скарги відповідача.
Крім того, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили доказів, наявних у матеріалах справи, не встановили обставин справи, які мали істотне значення для її вирішення, а саме не перевірили наявність у справі належним чином засвідченої копії ліцензії банку на видачу кредиту в іноземній валюті, а отже, правильність нарахування боргу з урахуванням статей 192, 553 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс14, щодо порядку визначення суми боргу за договором кредиту в іноземній валюті. При цьому не враховано, що частина друга статті 192 ЦК України та частина третя статті 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення неустойки.
Суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, внаслідок чого помилково дійшов висновку про можливість відкриття провадження у справі.
Апеляційний суд не звернув уваги на порушення судом першої інстанції норми процесуального права та помилково вважав, що суд першої інстанції дотримав вимоги закону в частині підвідомчості, підсудності справ.
23 березня 2020 року до Верховного Суду надійшли пояснення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування немає.
Суди на підставі відповідних виписок з рахунків за період з квітня 2009 року до 24 січня 2014 року встановили, що позичальник до липня 2010 року включно здійснювала погашення процентів, нарахованих на поточну заборгованість за кредитом, та вносила грошові кошти на погашення кредиту, що свідчить про фактичне прийняття позичальником умов кредитного договору та виконання ним зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Згідно з висновком експерта від 29 червня 2017 року № 7692-45 встановлено отримання позичальником 30 000,00 дол. США за кредитним договором.
Згідно з реєстром згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (претензії до боржників) від 28 серпня 2013 року № 3895 банк направляв ОСОБА_1 вимогу на адресу її реєстрації.
Доводи ОСОБА_1 щодо неповідомлення банком позичальника про наявність заборгованості та підстав для дострокового стягнення колегія суддів суду апеляційної інстанції правомірно до уваги не взяла, оскільки позичальник зобов`язаний дотримуватись умов кредитного договору та самостійно контролювати виникнення заборгованості та перевіряти внесення платежів на погашення кредиту.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
31 січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 47 микр-ср, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 30 000,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом 16 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, дата остаточного повернення кредиту - 22 грудня 2017 року.
На забезпечення виконання кредитного договору 20 жовтня 2010 року між банком і ПАТ "А-БАНК" укладено договір поруки № 167, за умовами якого розмір відповідальності перед кредитором обмежується сумою, зазначеною в додатку 1 до цього договору - 200,00 грн.
Відповідно до пункту 2.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.11, 4.12 цього договору, а також згідно з графіком погашення кредиту, відсотків та винагороди, вказаних у додатку 1 до цього договору.