Постанова
Іменем України
18 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 759/11123/18
провадження № 61-47759св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо", Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Хрещатик",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрконтролех", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, державний реєстратор Хмельницький Сергій Юрійович (філія Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют" у м. Києві) Київського міського нотаріального округу,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо" на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 рокуу складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо" (далі - ТОВ "ФК "Локо"), Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик") про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Водночас подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Заяву про забезпечення позову мотивував тим, що спірне майно може бути відчужене, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 29,9 кв. м.
Задовольнивши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору є спірна квартира та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ТОВ "ФК "Локо" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року, просило оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду", затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Висновок суду про те, що спірна квартира є предметом спору, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 на обґрунтування позову надав докази щодо іншої квартири - АДРЕСА_2, проте арешт накладено на квартиру АДРЕСА_1, що порушує права ТОВ "ФК "Локо".
Накладенням арешту на квартиру порушується збалансованість інтересів сторін, оскільки арешт накладений на нерухоме майно, оцінене позивачем у розмірі 572 220,00 грн, а ринкова вартість квартири становить 1 037 600,00 грн, що підтверджується висновком про вартість квартири від 15 січня 2018 року.
ТОВ "ФК "Локо" також вважає, що суди порушили пункт 6 частини першої статті 151 ЦПК України, оскільки в заяві про забезпечення позову немає пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення.
Суд першої інстанції без достатнього обґрунтування наклав арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності добросовісного набувача - ТОВ "ФК "Локо", що є втручанням у право на мирне володіння майном.
Вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є тотожними змісту позовних вимог, що відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається.
Невиконання ухвали суду від 23 серпня 2018 року про зустрічне забезпечення є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову.
Аргументи інших учасників справи
У січні 2019 року надійшли письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому він просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року.
Фонд гарантування вкладів фізичних осібвважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.