ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 694/1174/16-а
адміністративне провадження № К/9901/18021/18, №К/9901/18023/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 694/1174/16-а
за позовом ОСОБА_1 до голови Звенигородської районної ради Кучера Володимира Петровича, Звенигородської районної ради Черкаської області про визнання дій та бездіяльності незаконними та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1, Звенигородської районної ради Черкаської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Грибан І.О., Губської О.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до голови Звенигородської районної ради Кучера Володимира Петровича (далі - відповідач-1), Звенигородської районної ради Черкаської області (далі - Звенигородська районна рада, відповідач-2) з вимогами:
1.1. визнати незаконними дії голови Звенигородської районної ради Черкаської області Кучера В. П. щодо порушення процедури скликання та порядку проведення 4 сесії Звенигородської районної ради VII скликання;
1.2. визнати незаконним рішення 4 сесії Звенигородської районної ради Черкаської області VII скликання від 29 січня 2016 року №4-9 унаслідок порушення процедури його прийняття.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процедури та без урахування думки територіальної громади.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Рішенням Звенигородської районної ради Черкаської області від 29 січня 2016 року №4-9 "Про реорганізацію Гусаківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів" вирішено припинити юридичну особу - Гусаківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів шляхом перетворення її в Гусаківську загальноосвітню школу І ступеня.
4. Не погоджуючись з цим рішенням, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
5. Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
6. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято на підставі, у межах повноважень та в порядку, визначеному чинним законодавством.
7. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 січня 2017 року скасовано та прийнято нову, яким адміністративний позов задоволено частково:
7.1. визнано незаконним рішення Звенигородської районної ради Черкаської області VII скликання від 29 січня 2016 року №4-9 "Про реорганізацію Гусаківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів".
7.2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
8. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процедури - без опублікування його проєкту та без проведення консультацій з громадськістю.
9. Суд апеляційної інстанції уважав, що оскаржуване рішення впливає на таке важливе конституційне право позивачів (їх дітей) як право на освіту, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний був опублікувати його проєкт і провести громадське обговорення.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Рішення суду апеляційної інстанції оскаржили позивачка та відповідач-2.
11. Позивачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначала, що рішення суду апеляційної інстанції, у частині відмови в задоволенні позовних вимог, є незаконним і необґрунтованим, адже судом апеляційної інстанції неповно встановлені обставини, що мають значення для справи.
13. Відповідач-2 у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-2 зазначив, що судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення у суду апеляційної інстанції не було.
15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2.
16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки.
17. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
18. 07 лютого 2018 року касаційну скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
19. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М., Данилевич Н.А.
20. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 29 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
21. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Смоковичу М.І.
V. Позиція Верховного Суду
22. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
26. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
27. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
28. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
29. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
30. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
32. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
33. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.