ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 819/586/17
адміністративне провадження № К/9901/35301/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №819/586/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Яковець Н.В., і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (далі - Управління ДВС ГТУЮ в Тернопільській області, відповідач) з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії Управління ДВС ГТУЮ в Тернопільській області щодо повернення рішення Чортківського районного суду від 13 вересня 2010 року №2-1168/10 та постанови Чортківського районного суду від 24 травня 2011 року №2а-10436/11/1916;
1.2. зобов`язати Управління ДВС ГТУЮ в Тернопільській області прийняти до виконання рішення Чортківського районного суду від 13 вересня 2010 року №2-1168/10 та постанову Чортківського районного суду від 24 травня 2011 року №2а-10436/11/1916, виконання яких гарантується державою.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішеннями судів у справах №2-1168/10 та №2а-10436/11/1916 територіальний орган Пенсійного фонду України зобов`язано перерахувати та виплатити на його користь основну та додаткову пенсію. Водночас виконувати у примусовому порядку вказані рішення відповідач відмовляється.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 вересня 2010 року Чортківський районний суд Тернопільської області прийняв рішення в справі №2-1168/10, яким зобов`язав Управління Пенсійного фонду України у Чортківському районі Тернопільської області призначити ОСОБА_1 основну пенсію в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком як інваліду першої групи захворювання, пов`язаного із наслідками Чорнобильської катастрофи, і доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
4. 24 травня 2011 року Чортківський районний суд Тернопільської області прийняв постанову у справі №2-а-10436/11/1916, якою зобов`язав Управління Пенсійного фонду України у Чортківському районі Тернопільської області:
4.1. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної державної пенсії із розмірів мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини четвертої статті 54 та частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 06 листопада 2010 року з урахуванням виплачених сум до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин;
4.2. здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 призначеної додаткової пенсії за шкоду причинену здоров`ю, установивши її в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог статті 50, частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 06 листопада 2010 року з урахуванням виплачених сум до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин;
4.2. здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, нараховувати доплату до пенсії із дотриманням вимог статті 39, частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист і громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з 06 листопада 2010 року з урахуванням виплачених сум до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
5. 01 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявами про прийняття для виконання рішень судів у справах №2-1168/10, № 2-а 10436/11/1916.
6. Листом від 04 жовтня 2016 року №4412/02 Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі повідомило позивача про те, що на виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області в справі №2-1168/10 йому було здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії за період з 29 червня 2010 року по 31 липня 2011 року, за наслідком чого нараховано 60721,94 грн, які включено до додаткової відомості на виплату пенсій за листопад 2016 року.
7. Листом від 29 грудня 2016 року №31/22/10986 Головне територіальне управління юстиції в Тернопільській області повідомило позивача про повернення постанови Чортківського районного суду Тернопільської області в справі № 2-а 10436/11/1916 у зв`язку з її повним виконанням під час виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області в справі №2-1168/10.
8. Водночас судове рішення у справі №2-1168/10 разом з довідкою про здійснення нарахування Управлінням Пенсійного фонду України в Чортківському районі на виконання рішення суду у справі №2-1168/10 від 13 вересня 2010 року в сумі 60721,94 грн скеровано до ГДУКС України в Тернопільській області для виконання за № 263.
9. Не погоджуючись з діями відповідача щодо повернення судових рішень в справах №2-1168/10, №2-а 10436/11/1916 без виконання, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій керувалися тим, що з набранням чинності 01 січня 2013 року Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" рішення про стягнення коштів, боржниками за якими є державні органи, виконуються органами Державної казначейської служби України.
12. Закріплений у перехідних положеннях указаного закону механізм виконання рішень, боржником за якими є держава, передбачає, що виконавчі документи, які видані до 01 січня 2013 року, подаються до відповідних Управлінь ДВС України, які за даними власних реєстрів перевіряють виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про його виконання в повному обсязі вносять інформацію про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
13. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення суду у справі №2-а 10436/11/1916 було фактично виконано у повному обсязі шляхом здійснення перерахунку пенсії під час виконання рішення суду у справі №2-1168/10. Водночас для стягнення нарахованих сум основної та додаткової пенсій за рішенням суду №2-1168/10 відповідні матеріали були передані до органу Державної казначейської служби України.
14. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій уважали, що рішення суду у справі №2-а 10436/11/1916 було обґрунтовано повернуто позивачеві. Водночас щодо рішення суду у справі №2-1168/10, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що обов`язок з його виконання покладено на органи Державної казначейської служби України, у зв`язку з чим його виконання не залежить від дій чи бездіяльності відповідача у цій справі.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
16. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що судове рішення в справі №2-а-10436/11/1916 було виконано у повному обсязі, адже відповідачем не приймалося постанов про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання у повному обсязі вказаного судового рішення.
17. Позивач також зазначає про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про те, що рішення суду в справі №2-1168/10 було передано на виконання до органів Державної виконавчої служби, адже будь-яких доказів, які б підтверджували вказані обставини матеріали справи не містять і судом вони під час розгляду справи не досліджувалися.
18. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
19. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Шарапи В.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Смоковичу М.І.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
25. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їхнього виконання встановлюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).
29. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
30. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
31. Частиною другою статті 3 Закону №4901-VI установлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, установлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
32. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
33. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів і відомостей.