ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 2а/0470/15458/11
адміністративне провадження № К/9901/45254/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольського регіонального управління водних ресурсів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 (головуючий суддя: Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (головуючий суддя: Дурасова Ю.В., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №2а/0470/15458/11 за позовом Прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України до Нікопольського регіонального управління водних ресурсів, третя особа: Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження України по Дніпропетровській області про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2011 року Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України звернувся до суду з позовом до Нікопольського регіонального управління водних ресурсів (далі - відповідач), третя особа: Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження України по Дніпропетровській області, в якому просив стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України економічні санкції в розмірі 112 705,29 грн.
З посиланням на положення статті 36-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789-XII) прокурор вказав на порушення інтересів держави внаслідок протиправних дій відповідача щодо несплати в добровільному порядку економічних санкцій відповідно до постанови про застосування економічних санкцій від 27.04.2011 №15-5/3.12-46.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017, позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 72 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) виходив з того, що правомірність застосування до Нікопольського регіонального управління водних ресурсів економічних санкцій в заявленому до стягнення розмірі встановлена судовим рішенням у справі №2а/0470/6012/11, яке набрало законної сили.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що судами при прийнятті рішень не врахований висновок електротехнічного дослідження від 31.07.2014 №5018, виконаний на замовлення відповідача Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, згідно якого розрахунки перевитрат електричної енергії по Нікопольському управлінню водних ресурсів, зроблені Державною інспекцією з енергозбереження у Дніпропетровській області та наведені у акті №15-5/3.21-54 від 27.04.2011, не відповідають діючим нормативно-технічним вимогам. На переконання скаржника, встановлені у ході експертного дослідження обставини спростовують правильність нарахування відповідачу заявлених у даній справі до стягнення економічних санкцій. Скаржник наполягає, що передбачене статтею 72 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової перевірки раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів на Нікопольському регіональному управлінні водних ресурсів, оформленої актом від 27.04.2011 №15-5/3.21-54, встановлено нераціональне використання відповідачем газу та інших паливно-енергетичних ресурсів за рахунок: недотримання технологічної дисципліни - незадовільний стан устаткування - перевитрати електроенергії в електричних мережах, за рахунок відхилення коефіцієнта потужності від величини нормативного (граничного) значення, чим порушено вимоги пункту "е" статті 11 Закону України від 01.07.1994 №74/94-ВР "Про енергозбереження" (далі - Закон №74/94-ВР), Постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 02.09.1993 "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших ресурсів в народному господарстві", Постанови Кабінету Міністрів України №935 від 22.10.2008 "Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів".
На підставі висновків акту перевірки, посадовою особою Інспекції з енергозбереження територіального управління по Дніпропетровській області винесено постанову про застосування економічних санкцій за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів №15-5/3.12-46 від 27.04.2011 у сумі 112 705,29 грн.
У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку коштів у сумі 112 705,29 грн, прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (правонаступник Державної інспекції з енергозбереження та її територіальних підрозділів) звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону №74/94-ВР (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України, окремі споруди та інженерні об`єкти інших підприємств і установ, які використовуються для зазначених цілей.
Пунктом "е" частини першої статті 11 цього Закону визначено, що економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.
Статтею 27 Закону №74/94-ВР передбачено, що порушення законодавства про енергозбереження тягне за собою встановлену цим Законом, а також чинним законодавством України дисциплінарну, адміністративну або цивільну відповідальність.
Розміри плати за газ, що тимчасово споживається на виробничі потреби понад встановлені середньодобові норми з дозволу газозбутових і газотранспортних організацій, а також у разі неефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (електростанціями) визначені постановою Уряду від 02.09.1993 № 699 "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві", де у розділі ІІ зазначено про те, що за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата. Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.