ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 328/1894/19
адміністративне провадження № К/9901/5759/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 328/1894/19
за позовом ОСОБА_1
до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради
про визнання протиправною бездіяльність, стягнення фінансових витрат
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Лукманової О. М., суддів Божко Л. А., Дурасової Ю. В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просив встановити порушення відповідачем прав стягувача при виконавчому провадженні № 54711347 і визнати протиправною бездіяльність відповідача, що завдала стягувачу фінансових втрат та стягнути на його користь 8 178,19 грн.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що 21 серпня 2006 року за наслідками розгляду справи № 2-26/2006 Токмацьким районним судом прийнято постанову про зобов`язання видати нагрудний знак "Ветеран війни-учасник війни" та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Токмацької міської ради (пізніше перейменованого на управління соціального захисту населення Токмацької міської ради) на користь ОСОБА_1 заборгованість за 2003-2005 роки по одноразовій допомозі та витрати пов`язані з переїздом до апеляційного суду Запорізької області в сумі 1 837 грн. За офіційним повідомленням Національного банку України курс євро до гривні 21 вересня 2006 року становив 6,46 грн. Тобто в еквівалентній сумі близько 284,36 євро. Рішення набрало законної сили 18 грудня 2006 року на підставі ухвали Апеляційного суду Запорізької області. Постановою ДВС у Токмацькому районі від 09 лютого 2007 року про відкриття виконавчого провадження № 2822160 боржника зобов`язано у добровільному порядку виконати рішення суду до 14 лютого 2007 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо тривалого невиконання постанови Токмацького районного суду Запорізької області від 21 серпня 2006 року у адміністративній справі № 2-26/2006. У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 8 178,19 грн відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року.
5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2020 року вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з ненаданням документу про сплату судового збору.
6. 30 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду с заявою, в якій просив звільнити від сплати судового збору.
7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу позивача повернуто.
8. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути заяву про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. За таких обставин, оскільки у встановлений судом строк, недоліки апеляційної скарги усунуті не були та ОСОБА_2 не виконано вимоги ухвали суду від 10 січня 2020 року, не надано докази сплати судового збору при поданні апеляційної скарги та не доведено, що він не має коштів для сплати судового збору, то апеляційну скаргу повернуто.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Так, судом невраховано майновий стан позивача і безпідставно повернуто апеляційну скаргу.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. 02 березня 2020 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 жовтня 2020 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
16. Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
17. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
18. Водночас частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
19. Отже, апеляційне оскарження є конституційною гарантією прав учасників процесу.
20. За приписами частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
21. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" передбачено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
22. Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
23. Таким чином, Суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, наведені правові норми дають підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.
24. При цьому, в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
25. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
26. Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.
27. Отже, приписи зазначених норм процесуального закону дають підстави для висновку про те, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення або зменшення розміру є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
28. Так, згідно частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
29. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.