ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 620/846/19
адміністративне провадження № К/9901/28071/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року (головуюча суддя - Баргаміна Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Ганечко О.М., судді - Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі №620/846/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ "Моноліт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКБ "Моноліт" (далі - ТОВ "АКБ "Моноліт", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29 листопада 2018 року №00004161400 та №00004171400. На обґрунтування позовних вимог вказувало, що зроблені контролюючим органом в акті перевірки висновки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами не відповідають дійсності та ґрунтуються на припущеннях.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено декларування правовідносин з контрагентами, за якими позивачем оформлені первинні документи, які не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку і в податковій звітності. Окрім того, вказує, що під час перевірки виявлено невідповідність придбання товарів (робіт, послуг) з реалізованими по ланцюгу постачання. Контролюючий орган зазначає, що в ході перевірки не надані сертифікати якості виробника та документи, які б підтверджували транспортування товару.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані. На противагу доводам контролюючого органу, викладеним в касаційній скарзі, вказує, що відповідач не наводить жодних аргументів щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "АКБ "Моноліт" щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за липень, вересень та грудень 2017 року, за лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2018 року за взаємовідносинами з ТОВ "КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП", ТОВ "СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ", ТОВ "МАРІБАКС", ТОВ "ВІКО ЕВОЛЮШН", ТОВ "МИЛАВИЦА" та іншими контрагентами, за результатами якої складений акт від 2 листопада 2018 року.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого: занижено податок на додану вартість всього у сумі 2519462 грн; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 174026 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 29 листопада 2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №00004171400 на завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 174026 грн; №00004161400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3149327,50 грн, у тому числі 2519462 грн за податковими зобов`язаннями та 629865,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
За результатами розгляду скарги позивача Державна фіскальна служба України рішенням від 14 лютого 2019 року №7369/6/99-99-11-04-02-25, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки визнав, що надані позивачем первинні й інші документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами, а відповідачем, в свою чергу, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність спірних операцій.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (…).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) (…).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Висновки відповідача щодо безтоварності спірних операцій між позивачем та ТОВ "КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП", ТОВ "СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ", ТОВ "МАРІБАКС", ТОВ "ВІКО ЕВОЛЮШН", ТОВ "МИЛАВИЦА" ґрунтувалися на тому, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, виписані від імені вказаних контрагентів не мають юридичної сили первинних документів й не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності позивача господарських операцій з придбання товарів та послуг.
Аналізуючи такі висновки контролюючого органу, суди попередніх інстанцій виходили з наступного:
Між ТОВ "АКБ "Моноліт" (замовник) та ТОВ "СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ" (виконавець) укладено договір №612 про надання послуг з будівництва від 12 червня 2017 року, за умовами якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по виконанню будівельних робіт на об`єкті замовника. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав: акти виконаних послуг, дефектні акти, оборотно-сальдову відомість по рахунку 632, платіжні доручення.