ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 804/2075/17
адміністративне провадження № К/9901/3166/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у складі судді Кононенка О.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у складі колегії суддів: Чередниченка В.Є. (суддя-доповідач), Іванова С.М., Малиша Н.І. у справі №804/2075/17 за позовом Криворізького центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення заборгованості,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Криворізьке центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - ОУПФ) звернулося до суду з позовом до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДВГРЗ) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 4688585,00 грн.
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2017, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, позов задоволено повністю.
2.1. Стягнуто з ДВГРЗ на користь ОУПФ заборгованість:
- по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 за липень 2016 року - лютий 2017 року виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в сумі 4678719,45 грн.;
- по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 за жовтень 2016 року - лютий 2017 року виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в сумі 9865,55 грн.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
3.1. ОУПФ у встановлені законодавством строки направлялись ДВГРЗ повідомлення про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
3.2. За даними обліку позивача відповідачем не внесено до Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку №1 за період липень 2016 року - лютий 2017 року в сумі 4678719,45 грн. і по списку №2 за період жовтень 2016 року - лютий 2017 року в сумі 9865,55 грн.
4. В основу прийняття судам попередніх інстанцій рішення про задоволення позовних вимог покладено висновки про те, що відповідач зобов`язаний в повному обсязі відшкодовувати витрати позивача на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач - ДВГРЗ, подав касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, було встановлено, що виплата та доставка пільгових пенсій працівникам ДВГРЗ здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а також, зазначені у розрахунках працівники не працювали безпосередньо у ДВГРЗ і відповідач не є правонаступником тих підприємств, на яких працювали ці особи.
6. Позивач - ОУПФ, подав відзив на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.
6.2. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також подано заяву про заміну позивача у справі, у зв`язку із ліквідацією ОУПФ, яке з урахуванням вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягає до задоволення судом касаційної інстанції.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду враховує норми частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 08.02.20202, далі - КАС України), за приписами яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (абзац 1). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абзаци 1-3 підпункту 1).
9. Закон №1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004, а до цього, діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
10. Згідно зі статтею 2 Закону №400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (абзац 4 пункту 1). Абзацом 3 пункту 1 статті 4 цього Закону передбачено, що ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування складає 100% від об`єкта оподаткування.