ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.001564
адміністративне провадження № К/9901/2954/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (суддя: Хома О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (судді: Старунський Д.М., Багрій В.М., Большакова О.О.) у справі №1.380.2019.001564 за адміністративним позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" до Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" (далі - ДП "Львіввугілля") звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), де третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просило визнати неправомірними дії відповідача щодо зарахування сум внесків на погашення податкового боргу за минулий період з 01.11.2017 по 01.03.2019, які згідно з платіжними дорученнями призначались на сплату недоїмки із соціального внеску, а також в частині самостійної зміни призначення платежу, яке платник податку зазначив у платіжних документах та повторності застосування штрафних санкцій та пені, в зв`язку з чим зобов`язати відповідача здійснити коригування в інтегрованій картці ДП "Львіввугілля" з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з листопада 2017 року по березень 2019 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами не взято до уваги, що кошти, які згідно з платіжними дорученнями призначались на сплату єдиного внеску, фіскальний орган спрямував на погашення боргу за минулий період. В свою чергу, незарахування єдиного внеску відповідно до здійснених платежів призводить до неврахування відповідних періодів до страхового стажу працівників, а нарахована їм за цей час заробітна плата не включається в розрахунок пенсії, що позбавляє застраховану особу права на соціальний захист.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до Витягу з Реєстру страхувальників Відокремлений підрозділ "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" Державного підприємства "Львіввугілля" перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ).
У період з 01.11.2017 року по 01.03.2019 року Відокремленим підрозділом "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" ДП "Львіввугілля" було сплачено до бюджету ЄСВ за поточними платежами у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Водночас, відповідно до даних інтегрованої картки платника податків заборгованість Відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" ДП "Львіввугілля" зі сплати ЄСВ станом на 28.02.2019 року складає 5111570,23 грн.
Наявність заборгованості зі сплати ЄСВ позивач обґрунтовує протиправним діями фіскального органу щодо зарахування внесених у період з листопада 2017 року по березень 2019 року платежів не в рахунок сплати єдиного внеску, а на погашення заборгованості пені та штрафних санкцій за минулі періоди.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що норми чинного законодавства регламентують порядок зарахування коштів зі сплати єдиного внеску, тому відповідачем правомірно зараховано суми поточних платежів, які надходили із сплати єдиного соціального внеску, в рахунок сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені в порядку календарної черговості їх виникнення. З огляду на це доводи позивача про своєчасність і повноту сплати ним сум єдиного внеску не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не спростовують обґрунтованість дій податкового органу щодо визначення спрямування внесених поточних платежів.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені положеннями Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.