ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 808/2517/18-а
адміністративне провадження № К/9901/27486/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуб О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2018 (головуючий суддя Татаринова Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Божко Л.А., суддів Баранник Н.П., Дурасової Ю.В.)
у справі №808/2517/18-а
за позовом ОСОБА_1
до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просила суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з дати її невиплати;
зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу та виплатити заборгованість за період, починаючи з дати її невиплати, на користь позивача негайно після проголошення судового рішення, а також утриматися від подальшого призупинення її виплати.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019, позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність відповідача по невиплати пенсії позивачу з 18 грудня 2017 року;
зобов`язано відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу та виплатити заборгованість за період, починаючи з 18 грудня 2017 року, на користь позивача.
В іншій частини позовних вимог відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просила змінити оскаржувані судові рішення в частині дати, з якої слід здійснити виплату пенсії позивача.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з довідкою від 16 грудня 2014 року №2306006632 позивача взято на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення з антитерористичної операції Донецька область і отримує пенсію.
5. З 01 березня 2017 року виплата пенсії позивачу призупинена, що сторонами не заперечувалось.
6. Позивач не погодившись з діями відповідача щодо зупинення їй виплати пенсії, звернулась до суду з цим позовом.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявності обґрунтованих підстав для зупинення (фактично скасування) пенсії позивача.
8. Що стосується вимоги позивача поновити виплату пенсії з 01.03.2017, то суди зазначили, що відповідно до частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Вказані правові норми регулюють порядок отримання пенсійних виплат, що були нараховані, проте не виплачені з вини державного органу. В даній справі предметом спору є відновлення виплати пенсії, пенсія позивачеві у вищевказаний період не нараховувалася.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що суди невірно застосували положення Конституції України та процесуального законодавства, що регулює спірні правовідносини, і безпідставно не врахували при прийнятті рішення релевантну судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.
11. За змістом статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
12. За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Відповідачем касаційна скарга у цій справі не подавалась, а позивачем судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині, якою у задоволенні позову відмовлено через несвоєчасне звернення до суду.
14. Таким чином, в цьому випадку оцінці Верховним Судом підлягають лише висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування процесуальних норм, які регулюють питання строків звернення до суду у цій категорії справ.
15. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
16. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 (справа №815/1226/18) суд дійшов таких висновків:
"вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.