ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 160/1663/19
провадження № К/9901/23299/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 (головуючий суддя Букіна Л.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Добродняк І.Ю., суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В.)
у справі №160/1663/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку і відновлення їй виплати пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009;
зобов`язати відповідача відновити і виплачувати позивачеві довічно пенсію за віком, шляхом призначення пенсії заново, відповідно до норм закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру, в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент фактичної виплати пенсії, із з проведенням перерахунку, індексації пенсії, з надбавкою до пенсії як дитині війни, осучаснення пенсії, відповідно до пенсійної реформи України, одним платежем на банківській рахунок, починаючи з 07.10.2009.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019, позов задоволено частково:
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 20.06.2018 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з надбавкою до пенсії як дитині війни.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просила змінити оскаржувані судові рішення в частині дати, з якої слід здійснити перерахунок пенсії позивача.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала АДРЕСА_1 та отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку з чим виплату пенсії припинено.
5. 20.12.2018 повноважний представник Загребельної Ірини Романівни за нотаріально посвідченою довіреністю - Акерман О.М. особисто звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України через Нікопольський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, з врахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи.
6. Листом від 04.01.2019 №14/03-18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком. В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до п.1.5 Порядку №22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації).
7. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на поновлення йому виплати пенсії. Підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Суд першої інстанції зазначив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного рішення відповідача, тобто правильним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від про відмову у поновленні пенсії позивачу, а також зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії позивачу з 20.06.2018 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з надбавкою до пенсії як дитині війни.
9. Що стосується вимоги позивача поновити виплату пенсії з 07.10.2009, то суди зазначили, що до 20.12.2018 позивач не вчиняв активних дій щодо звернення до Управління ПФУ з відповідною заявою, що зумовлює необізнаність суб`єкта владних повноважень стосовно необхідності відновлення прав позивача.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що суди невірно застосували положення Конституції України та процесуального законодавства, що регулює спірні правовідносини, і безпідставно не врахували при прийнятті рішення релевантну судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.
12. За змістом статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
13. За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Відповідачем касаційна скарга у цій справі не подавалась, а позивачем судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині, якою у задоволенні позову відмовлено через несвоєчасне звернення до суду.
15. Таким чином, в цьому випадку оцінці Верховним Судом підлягають лише висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування процесуальних норм, які регулюють питання строків звернення до суду у цій категорії справ.
16. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
17. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 (справа №815/1226/18) суд дійшов таких висновків:
"вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.