ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/18040/17
адміністративне провадження № К/9901/64681/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/18040/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгпрофі" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Петрик І.Й., Сорочко Є.О.),
ВСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгпрофі" (далі також - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держаної фіскальної служби у місті Києві (далі також - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 №0048121404, №0048131404.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок податкового органу ґрунтується на даних аналітичної системи, без дослідження первинних документів та результатів робіт.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, вказував, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою суду від 22.11.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №826/18040/17.
Ухвалою від 19.10.2020 касаційний розгляд справи призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 20.10.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування вимог касаційної скарги, з урахуванням додаткових пояснень, податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на недостатність первинних документів. Свідчення директора вказують на фіктивність суб`єкта господарювання, який задіяний у господарських операціях. Відповідач наголошує, що докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватись у сукупності та взаємозв`язку, оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, де Товариство вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, доводи відповідача не відповідають дійсності та були спростовані у ході судового розгляду. Позивач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена копія заяви директора, якою останній повідомляє, що свідчення надані податковому органу під тиском на батьків, контролюючий орган спотворив пояснення, зазначає, що на період надання пояснень його не було в Києві. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 10.05.2017 №384/26-15-14-04-05 ГУ ДФС посадовою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інжинірінгпрофі" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Сіател Компані" за період з 01.09.2015 по 30.09.2015
За результатами перевірки складено акт від 23.08.2017 №593/26-15-14-04-05/30455302. В акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2015 по 30.09.2015 встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2015 року у сумі 9366,00грн. та заниження податку на додану вартість за період вересень 2015 року у сумі 1ʼ 778ʼ 854,00грн.
У ході проведення перевірки, посадовим особам підприємства було запропоновано надати до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, щодо взаємовідносин з ТОВ "Сіател Компані" за період з 01.09.2015 по 30.09.2015 письмовим запитом від 10.05.2017 №1 в термін до 12.05.2017, позивачем надано пояснення від 15.05.2017 № 27/1, яким відповідача повідомлено про неможливість надати документи до перевірки у зв`язку з їх втратою за 2-3 квартал 2015 року. Як доказ до пояснення додано копію заяви поданої до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві відповідно до якої повідомлено про втрату документів ТОВ "Інжинірінгпрофі".
У зв`язку з вищевказаним, термін проведення перевірки за період з 01.09.2015 по 30.09.2015, наказом ГУ ДФС у м.Києві від 15.05.2017 № 3540 перенесено до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених строків.
17.08.2017 у зв`язку із закінченням законодавчо встановленого терміну на відновлення документів ГУ ДФС у м.Києві прийнято наказ від 14.08.2017 №7853 на продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки. З метою вручення вказаного наказу працівниками відповідача 14.08.2017, 16.08.2017 та 17.08.2017 здійснено виїзд на податкову адресу та встановлено факт відсутності посадових осіб позивача, про що складено акти відсутності посадових осіб.
Як вказано в акті перевірки, позивачем до перевірки не надано документів по взаємовідносинах з ТОВ "Сіател Компані", про що складено акт ненадання платником податків документів при проведенні документальної виїзної перевірки.
19.08.2017 позивачем повідомлено податковий орган про відновлення втрачених документів, та їх подальше вилучення працівниками СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі Ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.07.2017 по справі №757/37987/17-к.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2017 №0048121404 про сплату 9366,00грн., №0048131404 про сплату 2ʼ 223ʼ 568,00 грн., у тому числі 1ʼ 778ʼ 854,00грн. податку на додану вартість та 444714,00грн. штрафних санкцій.
За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, Товариство звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.