ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/9187/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/9187/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс"
до Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича
про зобов`язання вчинити дії та розірвання договору,
за участю представників учасників справи:
позивача - Швадчак А.Р.,
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Гайдара Івана Григоровича про зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача підписати акт приймання-передачі від 31.03.2018 до договору оренди обладнання № 1007/17 від 10.07.2017, а також про розірвання договору оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Гайдаром Іваном Григоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс", починаючи з 30.03.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" відмовлено.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 заяву Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича від 02.06.2020 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9187/19 задоволено частково. Суд поновив строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В іншій частині в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича від 02.06.2020 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 08.10.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/9187/19 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо недопустимості виходу за межі позовних вимог та стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві; щодо припинення дії договору за умови наявності волевиявлення однієї із сторін, висловленого протягом одного місяця після закінчення строку дії договору та необхідність дослідження змісту листа на наявність наміру припинення правовідносин; щодо визнання матеріалів кримінального провадження як належних доказів, закрито. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" в іншій частині залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/9187/19 залишено без змін.
Також постановою Верховного Суду від 08.10.2020 залишено без змін додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі № 910/9187/19.
Фізична особа-підприємець Гайдар Іван Григорович в особі адвоката Рубана Ігора Володимировича 12.10.2020, згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому конверті, направив до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25 000, 00 грн.
У зв`язку з перебуванням судді Кондратової І.Д. на лікарняному було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9187/19, в результаті якого визначено такий склад колегії суддів для розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича про ухвалення додаткового рішення: Студенець В.І. - головуючий, судді: Мамалуй О.О., Баранець О.М.
Колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Водночас, на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (стаття 218, частина 7 статті 270 Господарського процесуального кодексу України), судове засідання в яких має стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом статті 301 Господарського процесуального кодексу України, не передбачає проведення судових дебатів.
Отже, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення касаційним судом.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу відповідно до вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого очікувані витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції становлять 20 000, 00 грн (при цьому вимогами чинного законодавства не встановлено форми до заяви про розподіл витрат на правничу допомогу) та впродовж п`яти днів після прийняття Верховним Судом постанови у справі № 910/9187/19 надав докази на підтвердження понесення цих витрат, що відповідає вимогам частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" 21.10.2020 до Верховного Суду надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі, в яких товариство просило відмовити в її задоволенні. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" зазначає про те, що вказаний представником відповідача витрачений час у 21 годину є значно завищеним, не відповідає принципам співмірності та розумності, має на меті стягнення з позивача суми судових витрат у більшому розмірі. Вимога відповідача про стягнення суми в розмірі 5 000, 00 грн, яка є "гонораром успіху", не підлягає задоволенню, оскільки попередній розрахунок витрат відповідачем подавався одночасно з відзивом на касаційну скаргу 08.09.2020, то відповідач при попередньому визначенні витрат однозначно міг передбачити витрати на "гонораром успіху" у 25 000, 00 грн, а розмір витрат разом з "гонораром успіху" істотно перевищує ті, що були заявлені в попередньому розрахунку. При цьому позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 922/3706/19.
На адресу суду 22.10.2020 від представника Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича - адвоката Рубана Ігора Володимировича, надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича, додані до неї документи, врахувавши заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що заяву необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.