ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/1615/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді - Кролевець О.А., Малашенкова Т.М.,
обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гаврилюк П.Д.;
за участю представників:
позивача -Вержацького І.В.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні",
на рішення Господарського суду Полтавської області
(суддя - Ореховська О.О.)
від 05.03.2020,
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Склярук О.І., судді - Дучал Н.М., Ільїн О.В.)
від 09.07.2020,
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні"
про стягнення заборгованості
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2018 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" 12 058 406,6 грн за договором постачання природного газу № 3762/1617-ТЕ-24 від 29.08.2016, з яких 6 201 521,00 грн - основний борг, 2 271 174,30 грн - пеня, 913 268,68 грн - 3% річних, 2 672 445,63 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором постачання природного газу № 3762/1617-ТЕ-24 від 29.08.2016, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з 3 % річних, інфляційними втратами, пенею.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.03.2020 (з урахуванням ухвали від 12.03.2020), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020, позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 242 312, 58 грн пені, 449 878, 53 грн 3 % річних, 1 380 937, 44 грн інфляційних втрат та судові витрати.
27.07.2020 Комунальне виробниче підприємство "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020, в якій просить скасувати судові рішення в частині стягнення з нього 1 380 937, 44 грн інфляційних втрат, 449 878, 53 грн - 3 % річних, 2 242 312, 58 грн пені та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Підставами для часткового скасування судових рішень зазначає застосування судами ст. ст. 6, 11, 203, 204, 215, 230, 526, 530, 549, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. ст. 626, 629, 653, 655, 712 ЦК України, ст. 12 ГК України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 902/471/16, від 27.03.2019 у справі № 925/372/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Також скаржник зазначає про неправильне застосування судами постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". Посилається на порушення норми процесуального права - ст. ст. 74, 76, 77, 86, 236, 238 ГПК Україну. Зазначає про неврахування господарськими судами практики Вищого господарського суду України. Стверджує, що судами не розподілено відповідальність держави і Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" та не встановлено якими коштами фактично було сплачено за поставлений газ. Посилається на те, що судами було прийнято до уваги розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат позивача від 14.12.2019, який не є належним і достовірним доказом та безпідставно не взято до уваги розрахунок відповідача. Стверджує, що ним було заявлено клопотання про призначення судової комплексної економічної експертизи для виконання вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 12.09.2019 та з`ясування обставин справи, що потребують доказування, однак судом було безпідставно відмовлено в його задоволенні.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з наведених у відзиві підстав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.08.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (наразі - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", постачальник) та КВП "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 3762/1617-ТЕ-24, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.
У п. 3.1 договору сторони погодили, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.5 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акту споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акту приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
За п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пеня, штрафи, у третю чергу погашається основна заборгованість.
Між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 23.01.2017, № 2 від 14.02.2017, № 3 від 31.03.2017 до договору, в якій сторони погоджували предмет договору, кількість та фізико-хімічні показники газу; права та обов`язки сторін, порядок та умови проведення розрахунків, ціну газу, умови відповідальності сторін, строк дії договору, інші умови.
На виконання умов договору, впродовж жовтня 2016 р.- червня 2017 р., вересня 2017 р., позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 133 985 574,63 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 12 966 149,46 грн, від 30.11.2016 на суму 18 612 702,73 грн, від 31.12.2016 на суму 23 604 960,89 грн, від 31.01.2017 на суму 28 861 341,28 грн, від 28.02.2017 на суму 22 666 279,39 грн, від 31.03.2017 на суму 15 285 036,68 грн, від 30.04.2017 на суму 4 315 314,86 грн, від 31.05.2017 на суму 3 260 308,56 грн, від 30.06.2017 на суму 2 402 962,50 грн, від 30.09.2017 на суму 2 010 518,28 грн.
Судами встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області (сторона № 1), Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації (сторона № 2), КВП "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" (сторона № 3), НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) підписали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання транспортування розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: спільне протокольне рішення "Про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання транспортування розподілу природного газу № 776 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України" від 08.02.2017 (СПР № 776 від 08.02.2017) на суму 5 206 224,42 грн (а.с. 51- 53 т. 1); спільне протокольне рішення "Про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання транспортування розподілу природного газу № 778 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України" від 08.02.2017 (СПР № 778 від 08.02.2017) на суму 6 053 202,66 грн (а.с. 54-56 т. 1); спільне протокольне рішення "Про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання транспортування розподілу природного газу № 920 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України" від 14.02.2017 (СПР № 920 від 14.02.2017) на суму 13 909 024,62 грн (а.с. 57-60 т. 1); спільне протокольне рішення "Про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання транспортування розподілу природного газу № 3187 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України" від 10.08.2017 (СПР № 3187 від 10.08.2017) на суму 22 339 069,83 грн. (а.с. 61-63 т. 1); спільне протокольне рішення "Про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання транспортування розподілу природного газу № 4145 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України" від 07.12.2017 (СПР № 4145 від 07.12.2017) на суму 7 124 567,02 грн (а.с. 64-67 т. 1).
Згідно з довідкою про операції за договором № 3762/1617-ТЕ-24 з підприємства відповідача за період з 01.10.2016 по 31.05.2018 (а.с. 69-72, т. 1) загальна сума грошових коштів, яка надійшла в рахунок оплати за придбаний газ шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" становить 48 578 885,89 грн, у тому числі: 15.02.2017 - 0,01 грн; 15.02.2017 - 5 206 224,42 грн; 28.02.2017 - 13 909 024,62 грн; 13.09.2017 - 22 339 069,82 грн; 20.12.2017 - 7 124 567,02 грн.
Судами встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 5 253 428, 00 грн, яка була стягнута судами, рішення яких були залишені в цій частині без змін постановою Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 917/1615/18.
При новому розгляді справи (в частині вирішення питання щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат) судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, стягнуто з відповідача 1 380 937, 44 грн інфляційних втрат, 449 878, 53 грн 3 % річних, 2 242 312, 58 грн пені.
У касаційній скарзі відповідач оскаржує судові рішення в частині стягнення з останнього 1 380 937, 44 грн інфляційних втрат, 449 878, 53 грн 3 % річних, 2 242 312, 58 грн пені, зокрема з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 300 ГПК України, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у частині задоволених вимог про стягнення з відповідача 1 380 937, 44 грн інфляційних втрат, 449 878, 53 грн 3 % річних, 2 242 312, 58 грн пені.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
За ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ЦК України).
Разом з цим, згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст. 12 ГК України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Це регулювання визначено Порядком № 20, який діяв на час укладення договору і втратив чинність з 01.01.2018.