|
| |
|
|
|
Постанова Іменем України
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа №148/608/18
провадження № 51-730км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Григор`євої І.В., Крет Г.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Браїла І.Г.,
захисника Павлова С.С.,
розглянув касаційну скаргу захисника Павлова С.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області
від 07 червня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 13 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020310000534, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Журавлівка Тульчинського р-ну
Вінницької обл., жителя
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 71 КК остаточне покарання ОСОБА_1 призначено за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, постановленим Апеляційним судом Вінницької області від 08 листопада 2017 року, у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з часу проголошення вироку, а саме з 07 червня 2019 року, без обрання запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК кожного, щодо яких судових рішень у касаційному порядку не оскаржено.
Стягнуто із засуджених кошти на відшкодування процесуальних витрат за проведення судових експертиз, вирішено долю речових доказів.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2019 року змінив вирок суду першої інстанції в частині вирішення долі речових доказів, в іншій частині залишив його без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він у період з 18 по 20 вересня 2017 року, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, прибули на автомобілі до домогосподарства АДРЕСА_2, де проникли в будинок та вчинили крадіжку майна ОСОБА_4, заподіявши матеріальної шкоди на загальну суму 13 538,93 грн.
23 вересня 2017 року вони ж повторно за попередньою змовою між собою прибули на автомобілі до домогосподарства АДРЕСА_3, де проникли до гаражного приміщення, звідки викрали майно потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 13 085,4 грн.
26 грудня 2017 року ОСОБА_1, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та особою, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, прибули на автомобілі до домогосподарства АДРЕСА_4, де проникли до будинку, звідки викрали майно потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 11 322,19 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Павлов С.С. ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у частині його засудження за епізодом від 26 грудня 2017 року із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. У решті вважає за необхідне змінити судові рішення в частині призначеного покарання, а саме просить обрати засудженому покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки та остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На його думку, суд, призначаючи покарання за сукупністю вироків, не звернув уваги на те, що на час вчинення злочинів стосовно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 попередній вирок щодо ОСОБА_1 ще не вступив у законну силу, а тому необґрунтовано призначив покарання за правилами ч. 4 ст. 71 КК як раніше засудженій особі за нові злочини. Вважає, що суд за вказаними епізодами необґрунтовано застосував правила ч. 1 ст. 71 КК, оскільки це призвело до призначення більш суворого покарання, ніж при призначенні його в разі застосування ч. 4 ст. 70 КК. Вказує, що виділення в окреме провадження матеріалів щодо особи, з якою вчинено злочин стосовно потерпілого ОСОБА_6, негативно вплинуло на повноту судового слідства та унеможливило обрання ОСОБА_1 покарання з урахуванням вимог ч. 5 ст. 68 КК. Вважає, що виділення матеріалів щодо вказаної особи в окреме провадження вплинуло не лише на неправильне призначення покарання співучасникам ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а й вирішило питання про винуватість цієї особи у вчиненні злочину. Вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції, та не обґрунтував свого рішення, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.