Постанова
Іменем України
19 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 760/18951/18
провадження № 61-3761св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "38 відділ інженерно-технічних частин",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "38 відділ інженерно-технічних частин" (далі - ДП "38 відділ інженерно-технічних частин", підприємство) про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у період з 01 січня 2014 року по 04 квітня 2016 року на підставі строкових трудових договорів від 01 січня
2014 року № 06 та від 01 січня 2015 року № 08 працював охоронником 3-го розряду в 2-ому загоні охорони ДП "38 відділ інженерно-технічних частин" по охороні орендованих адміністративних приміщень. Чергування на охоронюваних об`єктах здійснював згідно з щомісячними графіками змінності у режимі роботи - доба через три доби. У період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року його годинна тарифна ставка становила 14,78 грн, а у період з 01 січня 2015 року по
04 квітня 2016 року - 13,44 грн. Відповідно до посадової інструкції охоронника та усних вказівок роботодавця він 24 години за зміну безперервно здійснював охорону товарно-матеріальних цінностей, забезпечував перепускний режим на охоронюваному об`єкті та виконував інші доручення керівництва. Відлучатися з охоронюваного об`єкта для приймання їжі, відпочинку та з інших причин було категорично заборонено.
Вказував на те, що у графіках чергувань роботодавець формально передбачив надання охороннику два рази по 30 хвилин перерви на обід та вечерю, а також дві години для відпочинку, проте у порушення частини четвертої статті 66 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 04 жовтня 2010 року № 304/13/116-10, не включав їх у робочий час. При цьому, час перерви в роботі для внутрішньозмінного відпочинку і особистих потреб є складовою частиною робочого часу. Оплата праці у цьому випадку проводиться за весь фактично відпрацьований за графіком час.
У порушення норм трудового законодавства та законодавства про оплату праці відповідач табелював йому робочий час лише 21 годину замість 24, і відповідно недоплачував заробітну плату за фактично відпрацьований час. Також, не зараховував, та відповідно не оплачував відпрацьовані ним дві години роботи (з 02.00 год. до 04.00 год.) у нічний час, святкові і неробочі дні за підвищеним тарифом.
Відповідно до положень пункту 4.2.1 Інструкції з організації охорони та здійснення перепускного режиму в офісних приміщеннях торгівельно-офісного центру, орендованих Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України"
від 27 грудня 2012 року (далі - Інструкція) роботодавець зобов`язував охоронників щоденно прибувати на інструктаж чергової зміни охорони в адміністративний будинок компанії на 07.30 годин, тоді як табелювання робочого часі та оплату роботи охоронника здійснював з 08.00 години, тим самим недоплачуючи заробітну плату.
Посилаючись на наведене, позивач просив зобов`язати ДП "38 відділ інженерно-технічних частин":
- нарахувати та виплатити заробітну плату за відпрацьовані ним у добовому режимі 270 годин за 2014 рік по тарифу 14,78 грн за годину, та за
337,50 години відпрацьовані у період з 01 січня 2015 року по 04 квітня
2016 року по тарифу 13,44 грн за годину, у розмірі 8 526,60 грн;
- нарахувати та виплатити заробітну плату у розмірі 6 822,45 грн за відпрацьовані щозмінно дві години роботи у нічний час (з 02.00 до
04.00 год.) за тарифом оплати роботи у нічний час, та за відпрацьовані по дві години у нічний час у святкові дні 01 січня (Новий рік) та 01 травня (День праці) 2015 року у подвійному розмірі у сумі 107,52 грн;
- включити у робочий час період щозмінного інструктажу добового наряду, з 07.30 год. до 08.00 год., а також нарахувати і виплатити за весь час роботи на підприємстві (по 30 хв. за кожну зміну) грошову суму у розмірі
1 421,10 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем заявлених позовних вимог. Організація охорони об`єкту - офісного приміщення НАК "Нафтогаз України" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, здійснювалася одним цілодобовим постом (з 08.00 год. до 08.00 год. наступної доби), та двома денними постами (з 08.00 год. до 20.00 год.). На вказаному об`єкті працювали з 08.00 год. до 20.00 год. керівний склад охорони, а саме: командири взводів (2 особи) та командир загону (1 особа), якими складено та засвідчено графіки чергувань. Вказані особи виконували функцію резервного охоронника, про що зазначено в їх посадових інструкціях. Організація безперервної охорони об`єктів, у тому числі особисте здійснення підміни охоронника на посту - це одна із основних функцій керівного складу охорони. Згідно графіку чергувань визначено час відпочинку та перерви на харчування, зокрема перерва на харчування визначена в денний час, на відпочинок - у нічний. Суд визнав недоведеними твердження позивача про відсутність на охоронюваному ним об`єкті належного місця для відпочинку. На виконання договорів від 31 грудня 2013 року
№ 14/6390/13 та від 30 грудня 2014 року № 14/14497/14, укладених між НАК "Нафтогаз України" та ДП "38 відділ інженерно-технічних частин", була розроблена та узгоджена інструкція з організації охорони та здійснення перепускного режиму з терміном дії договору та на кожен договір окремо, а тому посилання ОСОБА_1 на те, що ДП "38 відділ інженерно-технічних частин" у своїй роботі керувалося Інструкцією з організації охорони та здійснення перепускного режиму від 2012 року, суд вважав безпідставними. Відхиляючи твердження позивача про те, що після 20-ої години та у вихідні (святкові) дні він був старшим службового наряду, суд зауважив, що посада старшого службового наряду не передбачена ані укладеним договором між НАК "Нафтогаз України" і ДП "38 відділ інженерно-технічних частин", ані дислокацією постів, ані строковими договорами, укладеними між позивачем та відповідачем. Доводи позивача про неможливість відпочинку та прийому їжі у зв`язку з відсутністю умов та неправильного обліку робочого часу спростовуються наданими позивачем графіками чергувань, в яких чітко відображено, що за добу на двох постах (5-й та 7-й поверхи об`єкту) чергують три особи (які мають змогу заміняти один одного) і керівний склад охорони на вказаному об`єкті, який виконує функцію резервного охоронника, а також письмовими поясненнями командира взводу ОСОБА_2 та командира загону ОСОБА_3
ОСОБА_1 відпрацьовано робочі години за обліковий період (рік) у межах встановленої норми, а тому його посилання на неправильне здійснення відповідачем обліку робочого часу та невиплату коштів за відпрацьований робочий час є необгрунтованими. Урахувавши наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушень відповідачем вимог законодавства про оплату праці.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що рішення суду першої інстанції грунтується не на підставі документально підтверджених доказах, а на письмових поясненнях командира загону ОСОБА_3 та командира взводу ОСОБА_2, які є підлеглими відповідача і беззаперечно виконують усі його вказівки. При цьому, у зазначених поясненнях констатується лише те, що посадовою інструкцією командира взводу та командира загону передбачено виконувати функцію резервного охоронника та те, що вони працювали на об`єкті у період з 08.00 год. до 20.00 год., однак конкретних доказів на підтвердження того, що командир взводу чи командир загону чи інша посадова особа (із зазначенням ПІБ) підміняли його чи іншого охоронника у конкретний день та час у період відсутності на посту у зв`язку з прийманням їжі чи відпочинку, суду не надано. Зокрема, у наданих відповідачем графіках чергувань керівників охорони ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за січень, квітень, липень та жовтень 2014 року, а також за січень, квітень, липень та жовтень 2015 року та січень 2016 року, не відображено дату, час та не зазначено конкретну особу, яка його підміняла на період перерви для приймання їжі та відпочинку.
Суди також не урахували викладені Верховним Судом правові висновки, зокрема у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/116-ц (провадження
№ 61-787св17), відповідно до якого у справах, що виникають з трудових правовідносин обов`язок доведення обставин у справі покладається на роботодавця, який у даному випадку, не надав поверхового плану приміщення із зазначенням відповідної кімнати, не довів наявності на охоронюваному об`єкті кімнати для прийому їжі та відпочинку та облаштованого місця відпочинку для працівників охорони, а також доказів на підтвердження його підміни для вживання їжі та відпочинку, письмових доказів прийому-передачі чергування із відповідними підписами охоронників, які його підміняли на період перерви для прийому їжі та відпочинку.
Суд першої інстанції у порушення принципу диспозитивності й змагальності сторін надав перевагу доказам відповідача, безпідставно визнавши необгрунтованими його доводи про відсутність передбаченої графіками змінності перерви для харчування та відпочинку, та невиплати зарплати за три години добового чергування, посилаючись на те, що згідно графіків змінності на двох постах чергують три охоронники, які мають змогу тимчасово заміняти один одного та керівний склад охорони, який виконує функцію резервного охоронника.
Апеляційний суд у порушення вимог статті 367 ЦПК України не дослідив надані ним додаткові докази відсутності фактів підміни його для відпочинку та вживання їжі (рапорти охоронників ОСОБА_5, ОСОБА_6 із журналу прийому-здачі чергувань за результатами чергувань охоронників 11, 12, 25, 26, 27 та 28 січня 2016 року), у яких відсутні будь-які відомості про здачу охоронниками чергування командиру взводу, загону чи підмінному охороннику на час відсутності основного охоронника у зв`язку з необхідністю прийняття їжі та відпочинку, які він не мав змогу подати до суду першої інстанції з незалежних від нього причин. Апеляційний суд безпідставно прийняв до розгляду відзив відповідача на апеляційну скаргу від 03 січня 2019 року, поданий з порушенням, встановленого судом строку, який сплинув 26 грудня 2018 року та за відсутності клопотання відповідача про його поновлення.
Вказував на те, що з наявних у справі письмових доказів убачається, що посадові особи відповідача, зловживаючи посадовим становищем, недоплачують охоронникам заробітну плату за три години чергування у добовому режимі, незаконно привласнюють грошові кошти, перераховані НАК "Нафтогаз України" за послуги з охорони орендованого приміщення в АДРЕСА_1 . Однак ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не виніс з цього питання окремої ухвали.
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ДП "38 відділ інженерно-технічних частин" на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 19 березня 2019 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що між ДП "38 відділ інженерно-технічних частин" та НАК "Нафтогаз України" укладені договори на закупівлю послуг, а саме: