Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 456/3643/17
провадження № 61-9882 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представник позивача - Наконечна Альона Вікторівна,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі судді
Яніва Н. М. від 30 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.
від 04 травня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2017 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 ,в якому зазначало, що 22 квітня 2008 року між нимиукладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 15 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, унаслідок чого станом настаном на 19 жовтня 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 411,92 грн, яка складається: 10 542,26 грн - заборгованість по тілу кредиту, 20 399,96 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 13 111,51 грн - заборгованість за пенею, 250,00 грн - штраф (фіксована частина),
2 198,19 грн штраф (процентна складова).
У зв`язку з наведеним, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором
у розмірі 46 411,92 грн, яка складається: 10 542,26 грн - заборгованість
по тілу кредиту, 20 399,96 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 13 111,51 грн - заборгованість за пенею, 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 2 198,19 грн штраф (процентна складова).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2019 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто
із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 43 513,73 грн заборгованості за кредитним договором від 22 квітня 2008 року, з яких:
10 452,26 грн - заборгованість по тілу кредиту, 20 399,96 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 12 661,51 грн - заборгованість
за пенею. У решті частині позову відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував судове рішення тим, що фактичні обставини справи та надані банком докази підтверджують укладення між сторонами кредитного договору й виконання позивачем своїх зобов?язань,
а відповідачем не спростовано і не подано доказів на спростування зазначених обставин, тому підлягає стягнення заборгованість по тілу кредиту та по процентам за користування кредиту. Крім того, наявні правові підстави для стягнення пені у межах позовної давності, розмір якої визначено у підписаній довідці про умови кредитування.
Проте, що стосується стягнення штрафів, суд зазначив, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування є порушенням положень статті 61 Конституції України .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновок суду першої інстанції про доведеність вимог банку щодо виникнення між сторонами договірних кредитних правовідносин на підставі анкети-заяви та довідки про умови кредитування від 22 квітня 2008 року, які були підписані позичальником й погоджені ним, і розмір кредитної заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 456/3643/17 із Стрийського міськрайонного суду Львівської області і надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення в задоволеній частині не відповідають обставинам, що мають значення для справи, винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суди застосували норму права без урахування висновків застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду.
Зазначає, що в суд першої інстанції було заявлено клопотання про витребування оригіналів документів щодо оформлення кредиту, яке суд задовольнив, проте банк не виконав вимоги суду щодо надання оригіналів, незважаючи на це суд частково задовольнив вимоги банку, чим порушив норми процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції на зазначені обставини уваги не звернув.
Вважає недоведеним факт укладення кредитного договору про отримання ним кредиту у розмірі 15 тис. грн, оскільки погоджена сума кредиту,
що зазначена в анкеті-заяві, яку він підписав 22 квітня 2008 року, становить 500 грн, а тому суди не установили обставин щодо отриманням ним
15 тис. грн, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні докази видачі цих коштів. При цьому банк долучив довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, які ним не підписані і не зазначено дати їх видачі, і ініціалів посадової особи.
Крім того, стверджує, що суди помилково зазначили, що надана банком редакція Умов і Правил надання банківських послуг є невід`ємною частиною кредитного договору, не урахувавши при цьому положення статті 634 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року АТ КБ ПриватБанк подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, зазначається, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, оскільки судами повно та всебічно досліджено надані докази щодо отримання, користування та частковим погашенням кредиту відповідачем, які знаходяться в матеріалах справи, тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.