Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/2030/19
провадження № 61-9991св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник позивачів - ОСОБА_3,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна,
представник ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Марфіної Н. В., від 10 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А., від 02 червня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29120350, яке прийняте 06 квітня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", на підставі якого 31 березня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 14038508 про право власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на вищезазначену квартиру.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 грудня 2005 року між ЗАТ "Тас-Інвестбанк", правонаступником якого є ПАТ "СведБанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, на підставі якого їй надано кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом строком до 04 грудня 2008 року на споживчі цілі та погашення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_1 перед АК "БАНК ФОРУМ". В подальшому до вказаного кредитного договору укладались додаткові угоди щодо збільшення кредитного ліміту та терміну його повернення. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором з ЗАТ "Тас-Інвестбанк" 05 грудня 2005 року був укладений іпотечний договір, предметом якого стала вищезазначена квартира АДРЕСА_1 .
Позивачі стверджували, що 15 лютого 2017 року їм стало відомо про те, що ПАТ "СведБанк" відступив своє право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на підставі договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року та договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, а 24 жовтня 2016 року приватний нотаріус Кобелєва А. М. прийняла рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Позивачі вважали, що у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за товариством, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення у квартирі були зареєстровані та проживали онуки ОСОБА_1 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, проте нотаріусом при вчиненні реєстраційної дії не отримано дозволу органу опіки та піклування.
Крім того вказували, що їм не надсилалася письмова вимога про усунення порушень, а державна реєстрація права власності відбулася не у спосіб, визначений іпотечним договором.
Також позивачі зазначали, що на момент виникнення спірних правовідносин товариство не повідомило їх про відступлення права грошової вимоги із зазначенням суми грошової вимоги, яка підлягає виконанню; товариством не направлялась письмова вимога про усунення порушень та відсутній документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцями письмової вимоги іпотекодержателя.
Позивачі стверджували, що звернення стягнення на предмет іпотеки призвело до подвійного задоволення кредиторських вимог, оскільки наявне рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" 1 317 977 грн 68 коп. заборгованості за кредитним договором, за яким видано виконавчий лист, який може бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 27 травня 2020 року.
Крім того, позивачі зазначали, що приватний нотаріус не врахувала, що у межах виконавчого провадження № 477220870 04 червня 2015 року був накладений арешт на все майно боржника, у тому числі і на спірну квартиру, що є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Посилались позивачі і на те, що квартира, яка є предметом іпотеки, підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується ними з двома неповнолітніми дітьми як місце постійного проживання, загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м і є їхнім єдиним житлом.
Також позивачі посилалися на те, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не має генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, тому товариство не мало права вчиняти жодних дій щодо спірної квартири, оскільки вона була передана в іпотеку на забезпечення кредиту в іноземній валюті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29120350, прийняте 06 квітня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", на підставі якого 31 березня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 14038508 про право власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на вищезазначену квартиру. Вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року заяву ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача в порядку статті 1082 Цивільного кодексу України про відступлення права грошової вимоги із визначенням суми грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також доказів вручення письмової вимоги іпотекодержателя про усунення іпотекодавцем порушень, що б підтверджувало завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.
Суд першої інстанції також зазначив, що враховуючи факт наявного виконавчого провадження № 5817093 та зміст постанови державного виконавця від 26 травня 2017 року про те, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлено до виконання до 27 травня 2020 року, прийняття приватним нотаріусом оскаржуваного рішення на підставі іпотечного договору є свідченням подвійного задоволення кредиторських вимог.
Посилання сторони позивача на застосування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" суд першої інстанції визнав безпідставними, дійшовши висновку, що застосований порядок звернення стягнення на предмет іпотеки не може вважатись примусовим.
Суд першої інстанції встановив, що дозвіл органу опіки та піклування для реєстрації права власності на нерухоме майно, де проживають неповнолітні діти, не отримувався.
Також суд першої інстанції зазначив, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 рокуапеляційну скаргу ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" залишено без задоволення, а заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" не надала доказів направлення позивачам письмової вимоги про усунення порушення, як це передбачено положеннями статті 35 Закону України "Про іпотеку", а приватним нотаріусом Кобелєвою А. М. не надано доказів дотримання вимог пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при здійсненні реєстрації права власності за товариством.
Крім того, постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Торбинської О. М. від 04 червня 2015 року у виконавчому провадженні № 47720870 накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1, що є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Висновки суду першої інстанції про наявність подвійного задоволення кредиторських вимог, про необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування на реєстрацію права власності за іпотекодержателем у зв`язку із проживанням у квартирі малолітніх дітей, щодо неможливості вчинення спірної реєстраційної дії нотаріусом та недотримання ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" вимог статті 1082 ЦК України, зроблені на підтвердження наявності підстав для задоволення позовних вимог, визнані апеляційними судом такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального
і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що суди залишили поза увагою, що належним способом захисту прав позивачів є скасування запису про проведену державну реєстрацію, а не скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до відповідного реєстру. ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства. Наявність арешту, накладеного на майно в інтересах стягувача, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Звертає увагу, що виконавчий документ був повернутий стягувачу у травні 2017 року.
ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" вважає? що висновки судів не відповідають висновкам, висловленим Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 635/2208/16-ц.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвокат Андрушко І. П.посилається на те, що оскаржені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів, зокрема і щодо застосування ефективного способу захисту права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 грудня 2005 року між ЗАТ "Тас-Інвестбанк", правонаступником якого є ПАТ "СведБанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 471-Ф, на підставі якого банк відкрив кредитну лінію, що відновлюється, та надав кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом строком до 04 грудня 2008 року на споживчі цілі та погашення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_1 перед АКБ "ФОРУМ".
З 21 вересня 2006 року по 20 січня 2009 року між сторонами укладалися додаткові договори до кредитного договору № 471-Ф від 05 грудня 2005 року, за умовами яких змінювалися розмір кредитного ліміту, строк дії договору та графік погашення заборгованості.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 471-Ф від 05 грудня 2005 року в цей же день між ЗАТ "Тас-Інвестбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 471-Ф/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М., за яким позивачі передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,4 кв. м, яка належить іпотекодавцям на праві власності з 1997 року.
21 вересня 2006 року та 06 червня 2007 року сторонами були внесені зміни до іпотечного договору, які посвідчені приватним нотаріусом Івановою С. М.
У пункті 4.1 іпотечного договору від 05 грудня 2005 року сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором ці зобов`язання не будуть виконані, а саме: при несплаті чи частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки, відповідно до кредитного договору; та (або) при несплаті чи частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору. У зазначених випадках іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов`язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем за кредитним договором, без додержання будь-якої черговості.
Пунктом 4.2 іпотечного договору сторони визначили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Згідно пункту 4.5 іпотечного договору зазначене у пункті 4.2 іпотечного договору положення є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення іпотекордежателем стягнення на предмет іпотеки.
28 листопада 2012 року між ПАТ "СведБанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладені договори факторингу № 15 та відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до яких ТОВ "ФК "Вектор Плюс" набуло право вимоги за кредитним договором № 471-Ф та іпотечним договором № 471-Ф/ІП-1, укладеними від 05 грудня 2005 року між ЗАТ "Тас-Інвестбанк" та позивачами.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2014 року у справі № 755/29453/13, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" заборгованість за кредитним договором у розмірі 164 891,49 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 317 977грн 68 коп., а саме: заборгованість по кредиту в сумі 87 700 доларів США, що за курсом НБУ становить 700 986 грн 10 коп.; заборгованість за відсотками 42 646,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 340 873 грн 63 коп.; пеня в сумі 34 544,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 276 617 грн 95 коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 441 грн.
04 листопада 2016 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Клітченко О. А. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 755/29453/13, виданого 05 вересня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 321 418 грн 70 коп.
Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Клітченко О. А. від 26 травня 2017 року виконавчий лист № 755/29453/13 повернутий стягувачу з роз`ясненням про можливість повторного пред`явлення до виконання в строк до 27 травня 2020 року.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. 06 квітня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29120350, на підставі якого 31 березня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 14038508 про право власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.