ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 803/1433/14
адміністративне провадження № К/9901/26640/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 (суддя Сорока Ю.Ю.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 (судді: Старунський Д.М., Багрій В.М., Кушнерик М.П.) у справі №876/8854/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (далі у тексті - ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство") до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.12.2013 №0008111501,
У С Т А Н О В И В:
15.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (далі у тексті - ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство") звернулося до суду з адміністративним позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) (далі у тексті - Ковельська ОДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (далі у тексті - ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство"), яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 000, 00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 8 500, 00грн.
Не погодившись із вказаним рішенням ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" звернулося із адміністративним позовом до суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року, яке виникло за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у серпні 2013 року, відповідно до складеного за її результатами акту від 27.11.2013 № 558/15.1-04/36523079, виявлено, що у порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) ним у декларації за вересень 2013 року завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 17 000, 00 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення від 09.12.2013 № 000811150.
Проте, позивач вважає податкове повідомлення - рішення від 09.12.2013 № 0008111501 протиправним, оскільки під час проведення перевірки надіслав до податкового органу усі первинні документи, що підтверджують факт надання послуг та оплати за них приватному підприємству "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ВОСТОК" (далі у тексті - ПП "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ВОСТОК"), а відтак податковий кредит та заявлені в подальшому суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування відповідають у повні й мірі встановленим вимогам податкового законодавства щодо порядку бюджетного відшкодування сум ПДВ. Крім того, не погоджується із висновками відповідача, що первинні документи за даними операціями не відповідають вимогам встановленим законодавством до первинного документа. У зв`язку із чим, просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.12.2013 № 0008111501, яким ТОВ "Ковальське-пресове підприємство" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 000, 00 грн та застосовано штрафні санкції 8 500, 00 грн.
У свою чергу, відповідачем зазначено, що ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" подало до Ковельської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, відповідно до даних якої сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні періоди, складає 49 977, 00 грн. А оскільки, позивачем під час проведення перевірки не надано акти про надані послуги, що передбачені договором про надання юридичних послуг від 01.03.2013 № 50/1-60-ЮПВ, а також не надано податкові накладні на кожну надану адміністративну послугу, а сам акт здавання-приймання складено не у момент проведення кожної господарської операції, як передбачено умовами договору про надання послуг, із чим позивач не погоджується. Також, зазначає, що договір про надання юридичних послуг укладено 01.03.2013, в той час як у акті здавання - приймання наданих послуг вказано період з 01.02.2013 по 30.08.2013, при цьому перевіряючим не надано і документи, що підтверджують оплату за надані послуги ПП "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ВОСТОК", а тому у задоволенні адміністративного позову відповідач просив відмовити у повному обсязі.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 27.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) від 09.12.2013 №0008111501.
Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судами по суті. Зазначає, що судами не було надано належну правову оцінку документам позивача під час розгляду справи, в порушення пункту 44.6 статті 46 ПК України та ст. 69 КАС України судами незаконно враховано у якості доказу додаткову угоду про надання послуг від 26.08.2013 до договору про надання юридичних послуг від 01.03.2013 № 50/1-60-ЮПВ, оскільки її не було надано позивачем під час проведення перевірки.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.04.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Позивачем заперечення на касаційну скаргу суду не надано.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 19.10.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 20.10.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Між ПП "Юридична Компанія Восток", виконавець, та ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство", замовник, укладено Договір про надання послуг від 01.03.2013 №50/01-60-ЮПВ, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги, у порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до додатку №1 до даного договору.
Так, згідно з додатком №1 до договору №50/01-60-ЮПВ від 01.03.2013, відображено перелік послуг, які є предметом договору, а саме: надання юридичних послуг; послуги інформатизації системного адміністрування; послуги по охороні здоров`я та медогляду водіїв; послуги віртуального офісу.
Під час розгляду судами встановлено реальність виконання договору, що підтверджується наданими письмовими доказами ПП "Юридична Компанія Восток", відповідно до яких виконавець за договором щомісячно, починаючи з березня 2013 року, надавав послуги замовникові - ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство", а саме: юридичні послуги, послуги інформатизації системного адміністрування, послуги з охорони здоров`я та медогляду водіїв, послуги віртуального офісу, що підтверджується податковими накладними: від 29.03.2013 № 14 на загальну суму 21 961, 00 грн, у тому числі ПДВ - 3 660, 17 грн, від 30.04.2013 № 27 на загальну суму 21 961, 00 грн, у тому числі ПДВ - 3 660, 17 грн, від 31.05.2013 № 60 на загальну суму 21 961, 00 грн, у тому числі ПДВ - 3 660, 17 грн, від 27.06.2013 № 65 на загальну суму 21 961, 00 грн, у тому числі ПДВ - 3 660, 17 грн, від 31.07.2013 № 86 на загальну суму 18 511, 00 грн, у тому числі ПДВ - З 085, 17 грн, від 30.08.2013 № 112 на загальну суму 18 511, 00 грн, у тому числі ПДВ - З 085, 17 грн, від 30.08.2013 № 124 на загальну суму 102 000, 00 грн, у тому числі ПДВ - 17 000, 00 грн, та
Також, факт виконання вказаних вище послуг ПП "Юридична Компанія Восток" ТОВ "Ковальсько- пресове підприємство" підтверджено наданими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з березня 2013 року по липень 2013 року.
Таким чином, ПП "Юридична Компанія Восток" на виконання умов Договору про надання послуг від 01.03.2013 №50/01-60-ЮПВ року було виписано позивачеві податкову накладну від 30.08.2013 №124 на загальну суму 102 000, 00 грн, у тому числі ПДВ - 17 000, 00 грн, з відображенням номенклатури товарів/послуг "надання юридичних послуг".
У подальшому, дану суму податку на додану вартість у розмірі 17 000, 00 грн, позивачем включено до складу податкового кредиту у серпні 2013 року.
Як передбачено положеннями абзацу 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до положень пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.
Враховуючи пункт 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
З аналізу наведених вище норм слідує висновок про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.
Враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі у тексті Закон, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.