ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/15474/16
адміністративне провадження № К/9901/17643/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя - Балась Т.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді - Грибан І.О., Губська О.А.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Національної академії державного управління при Президентові України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національної академії управління при Президентові України (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу, як працівнику, який виконував функції з обслуговування, і на якого не поширюється дія Закону України №889-VIII від 10.12.2015 "Про державну службу", заробітної плати в розмірі 4368,00 грн, включаючи посадовий оклад в сумі 3010,00 грн, надбавку за 7 ранг в розмірі 110,00 грн, надбавку за вислугу років 40% в сумі 1248,00 грн;
- зобов`язати визначити позивачу заробітну плату державного службовця, починаючи з 01.05.2016 по 30.09.2016 з урахуванням посадового окладу (6-ї групи оплати праці) - у розмірі 5 686,00 грн, надбавки за 6-й ранг - 500,00 грн, надбавки за вислугу років 50% - 2843,00 грн та зобов`язання здійснити нарахування визначеної заробітної плати;
- стягнути з відповідача недонараховану та недовиплачену заробітну плату в розмірі 10186,10 грн;
- визнати відсутність компетенції у відповідача щодо застосування з 01.05.2016 деяких положень Закону України №889-VIII від 10.12.2015 "Про державну службу" в частині визначення втрати позивачем статусу державного службовця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно д п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII на працівників Національної академії державного управління при Президентові України, Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту законодавства Верховної Ради України, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями, поширюється дія цього Закону протягом двох років з дня набрання ним чинності. З огляду на це, ОСОБА_1 зазначила, що заробітна плата за період з 01.05.2016 по 01.10.2016 повинна була виплачуватися їй як державному службовцю.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи судові рішення у справі, суди виходили з того, що у зв`язку з незгодою продовжувати роботу на нових умовах ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з 30.09.2016 за її заявою. Оскільки позивач відмовилась від продовження роботи в нових умовах, до моменту звільнення їй виплачувалась заробітна плата у розмірі, встановленому на момент набрання чинності Законом України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року. також суд апеляційної інстанції додав, що ОСОБА_1 з набранням чинності Законом №889-VIII втратила статус державного службовця, оскільки її посаду заступника начальника експлуатаційно-технічного відділу, яку вона обіймала, віднесено до посад працівників, які виконують функції з обслуговування. У зв`язку з цим до спірних правовідносин п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII застосуванню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
10 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що вона обіймала посаду державної служби до набрання чинності Законом України "Про державну службу" 01 травня 2016 року. посилається на протиправність дій відповідача в частині нарахування і виплати їй заробітної плати в період з 01 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року в меншому розмірі, ніж належить. Вказує, що про існування наказу №155 від 04 липня 2016 щодо затвердження з 01 травня 2016 року штатного розпису її ніхто не повідомляв. Вважає безпідставними висновки суду апеляційної інстанції щодо втрати нею статусу державного службовця з набранням чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ. Зазначає, що її посада залишалась у штатному розписі відповідача до дня її звільнення включно. Також скаржник зауважує, що відповідачем було порушено процедуру попередження про зміну істотних умов праці, адже з 01 травня 2016 року про зміну умов праці позивача ніхто не повідомляв. Позивач вважає, що введення поняття "категорія посад працівників, які виконують функції з обслуговування" не можу бути однозначною підставою для обмеження її законних прав як державного службовця.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1, наказом від 08 січня 2014 року №04-к ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника експлуатаційно-технічного відділу господарського управління Національної академії управління при Президентові України, якій встановлено: посадовий оклад згідно з штатним розписом, доплату за 7-й ранг державного службовця (який присвоєно 27 травня 2002 року) у розмірі 110 грн, надбавку за вислугу років (стаж роботи на державній службі понад 20 років) 30 відсотків посадового окладу.
Відповідно до положень Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII посада, яку обіймала позивач належала до посад державної служби.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), яким було змінено основні засади правового визначення статусу державного службовця, зокрема, віднесено посаду, яку обіймала позивач, до переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.
У зв`язку зі зміною істотних умов праці роботодавцем було попереджено ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці, а саме про те, що посада, на якій працює позивач з 01 жовтня 2016 року буде скорочена. Позивачу запропоновано посаду заступника начальника експлуатаційно-технічного відділу господарського управління Національної академії державного управління при Президентові України, як таку, що відноситься до переліку посад, які виконують функції з обслуговування.
З даним попередженням ОСОБА_1 ознайомилася під розпис 18 липня 2016 року.
Не бажаючи продовжувати роботу на запропонованій посаді, 15.09.2016 позивач написала заяву про звільнення із займаної посади заступника начальника експлуатаційно-технічного відділу господарського управління з 30.09.2016 у зв`язку зі зміною істотних умов праці.
Наказом від 26 вересня 2016 року №539-ос ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 30 вересня 2016 року у зв`язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України та її заяви.
Вважаючи, що за період з 01 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року заробітна плата виплачувалась відповідно до постанови КМУ від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про державну службу" зі змінами від 10 грудня 2015 року, позивач звернулася з даним позовом до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з визначеннями, наведеними в п. 4 та п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) №889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону; функції з обслуговування - діяльність працівників державного органу, яка не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов`язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Частиною 1 ст. 3 цього Закону передбачено, що цей акт регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Пунктом 14 ч. 3 ст. 3 Закону №889-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.
Перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за поданням керівника державної служби у відповідному органі (ч. 4 ст. 3 Закону N 889-VIII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №271 затверджено критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, пунктом 1 яких зазначено, що критеріями визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, є зміст і характер виконуваної ними роботи, що в переважній більшості не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов`язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про державну службу", а також роботи, що пов`язана із забезпеченням належних умов функціонування державного органу, зокрема, матеріально-технічним та господарським забезпеченням.