ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/2096/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Литвина П.В.,
відповідача - обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"- Іщенко Н.С.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 (суддя Ржепецький В.О.) та
постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 (головуючий суддя - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В. і Мишкіна М.А.)
за позовом Компанії
до обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі - Підприємство)
про стягнення 113 507 726,72 грн.,
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення 113 507 726,72 грн., з яких: 89 448 580 грн. -основний борг, 10 522 597,88 грн. пені, 3 819 399,69 грн. - 3% річних, 9 717 149,15 грн. - "інфляційні втрати".
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 12.09.2017 № 6064/1718-ТЕ-22 (далі - Договір) у частині своєчасної та повної оплати отриманого за Договором природного газу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.01.2020): позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Компанії 89 448 580 грн. основного боргу; 2 104 519,58 грн. пені, 3 819 399,69 грн. - 3% річних, 9 341 171, 86 грн. "інфляційних втрат", 672 350 грн. судового збору; відстрочено виконання рішення місцевого господарського суду до 15.07.2020.
4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано таким: наявними у матеріалах справи доказами підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором у частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ, тому позовні вимоги про стягнення основної суми боргу є обґрунтованими; розрахунок "інфляційних витрат", за перерахунком суду, виконано позивачем невірно, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення "інфляційних втрат" у сумі 375 977, 29 грн. слід відмовити; позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних у заявлених позивачем сумах є обґрунтованими; суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення до 20% заявленої до стягнення суми пені у зв`язку з тим, що стягнення з відповідача пені у повному розмірі не є співрозмірним з негативними наслідками порушення відповідачем своїх зобов`язань.
5. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020: - апеляційну скаргу Компанії задоволено частково;
- рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та "інфляційних втрат";
- прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення пені та "інфляційних втрат";
- резолютивну частину рішення викладено у такій редакції:
"1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Обласного комунального підприємства "МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО" (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720):
- 89 448 580,00 грн. - основний борг за договором постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 року,
- 5 261 298,94 грн. - пеню,
- 3 819 399,69 грн. - 3% річних,
- 9 623 549,03 грн. - інфляційні втрати,
- 640 682,31 грн. - судовий збір.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити";
- стягнуто з Підприємства на користь Компанії 77 385,49 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:
- скаржник просив переглянути рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8 418 078,30 грн. та "інфляційних втрат" у розмірі 375 977,29 грн., тому відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судове рішення не підлягає перегляду в іншій частині;
- позивачем у зв`язку з порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, здійснено нарахування пені за період з 28.11.2017 року по 25.11.2018 року в загальній сумі 10 522 597,88 грн. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов`язанню виходячи з передбаченої Договором процентної ставки від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та в межах шестимісячного строку;
- стосовно клопотання відповідача про зменшення пені судом апеляційної інстанції зазначено таке. Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору. Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру належної до стягнення пені на 80%, оскільки таким чином не буде дотримано баланс майнових інтересів сторін у спорі. На думку суду апеляційної інстанції, достатнім та обґрунтованим буде зменшення розміру належної до стягнення пені на 50%, тобто до 5 261 298,94 грн., що буде відповідати інтересу кожної із сторін;
- суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок "інфляційних втрат" позивачем виконано невірно, оскільки "інфляційні нарахування" здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу "інфляційних втрат" за попередній місяць;
- суд першої інстанції не здійснив власного розрахунку "інфляційних втрат", а просто зазначив, що судом за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахування "інфляційних втрат" та встановлено, що їх розмір становить 9 341 171,86 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок "інфляційних втрат" та встановлено, що загальна сума "інфляційних втрат", які підлягають стягненню з Підприємства на користь Компанії, складає 9 623 549,03 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку із зменшенням розміру пені та "інфляційних втрат", вважає, що рішення в цій частині прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без дослідження всіх істотних обставин справи, та просить: скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 і постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі №915/2096/19 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 5 261 298,94 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 93 600,12 грн.; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Компанії щодо стягнення пені у сумі 5 261 298,94 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 93 600,12 грн. задовольнити; відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. За доводами касаційної скарги (з урахуванням письмових пояснень до касаційної скарги):
- судами попередніх інстанцій застосовано статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, та не взято до уваги майновий стан позивача, зокрема наявність податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача у справі;
- "інфляційні втрати" не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування "інфляційних втрат" за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, а тому позиція суду апеляційної інстанції про те, що "інфляційні втрати" слід нараховувати виключно на суму боргу не відповідає нормам чинного законодавства. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18;
- у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 915/2096/19 вказано, що при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Доводи іншого учасника справи
7. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство зазначає, що: воно не погоджується з доводами касаційної скарги; наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, та просить: залишити рішення попередніх судових інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та "інфляційних втрат" без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень зі справи встановили та зазначили, зокрема, таке.
9. Відповідно до умов укладеного позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) Договору:
-постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1);
- природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.7);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2 у редакції додаткової угоди від 15.010.2018 №1);
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 липня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ( пункт 12.1 у редакції додаткової угоди від 07.06.2018 №3).
10. За період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 297 258 156,89 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними актами приймання-передачі природного газу.
11. Відповідачем сплачена заборгованість у сумі 207 809 576,89 грн., що підтверджується випискою по операціях згідно з Договором за період з 01.10.2017 по 30.04.2019. Заборгованість за березень-квітень та частково за лютий 2018 року у сумі 89 448 580 (297 258 156,89 - 207 809 576,89) грн. залишилася несплаченою.
12. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з мотивів та доводів, викладених у пункті 4 цієї постанови.
13. Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог та доводів апеляційної скарги переглядав рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8 418 078,30 грн. та "інфляційних втрат" у розмірі 375 977,29 грн. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та "інфляційних втрат", суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- перевіривши розрахунок розміру пені, суд встановив, що позивачем у зв`язку з порушенням строків оплати заборгованості за природний газ за Договором, отриманий у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, здійснено нарахування пені за період з 28.11.2017 року по 25.11.2018 року в загальній сумі 10 522 597,88 грн.;
- розрахунок пені здійснено арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов`язанню виходячи з передбаченої Договором процентної ставки від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та в межах шестимісячного строку;
- отже, вимога позивача про стягнення пені в сумі 10 522 597,88 грн. є обґрунтованою;
- відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені до 1 000 грн.;
- Компанією не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору;
- нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання;
- при цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру належної до стягнення пені на 80%, тобто до 2 104 519,58 грн., оскільки так не буде дотримано баланс майнових інтересів сторін у спорі; на думку суду апеляційної інстанції, достатнім та обґрунтованим буде зменшення розміру належної до стягнення пені на 50%, тобто до 5 261 298,94 грн., що відповідатиме інтересу кожної із сторін;
- суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок "інфляційних втрат" позивачем виконано невірно, оскільки "інфляційні нарахування" здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу "інфляційних втрат" за попередній місяць;
- суд першої інстанції не надав власного розрахунку "інфляційних втрат", а лише зазначив, що судом за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахування "інфляційних втрат" та встановлено, що їх розмір становить 9 341 171,86 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок "інфляційних втрат" та встановлено, що загальна сума "інфляційних втрат", які підлягають стягненню з Підприємства на користь Компанії, складає 9 623 549,03 грн.;