ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1022/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - Миколаївської міської ради (далі - Рада) - не з`явився,
відповідачів: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (далі - Управління) - не з`явився,
товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершоу" (далі - Товариство) - Іванцова І.А.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Виконком) - не з`явився,
прокуратури - Збариха С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 [колегія суддів: Філінюк І.Г. (головуючий), судді Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.]
зі справи № 915/1022/18
за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Ради
до Управління, Товариства,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконкому,
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору про внесення змін та повернення майна.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Ради звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління, Товариства, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Управління "Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності" від 27.03.2017 № 72/03
- визнати недійсним укладений 28.04.2017 Управлінням та Товариством договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу (парк Народний сад), що належить до комунальної власності від 26.08.2003 № 5525;
- зобов`язати Товариство повернути на користь Ради цілісний майновий комплекс на вул. 3-я Воєнна, 5-А у м. Миколаєві у складі: огорожі 885 п. м; зелених насаджень - дерева (1 384 од.), кущі та інші зелені насадження площею 1 148 кв. м.; бетонного постаменту демонтованого пам`ятника Петровському Г.І. загальною вартістю 1 230 000,00 грн.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що поза межами своїх повноважень та процедури, встановленої законодавством України, Управління спірним наказом від 27.03.2017 № 72/03 скасувало своє попереднє рішення про припинення дії договору оренди цілісного майнового комплексу від 26.08.2003 № 5525, укладеного з Товариством. На підставі цього наказу Управлінням та Товариством укладено спірний договір від 28.04.2017, яким фактично поновлено дію зазначеного договору оренди цілісного майнового комплексу без дотримання порядку передачі в оренду комунального майна. Враховуючи допущені Управлінням порушення у сфері розпорядження комунальним майном, за наслідками скасування спірного наказу та визнання недійсним спірного договору, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає поверненню на користь Ради і передане Товариству майно цілісного майнового комплексу.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.06.2019 (суддя Ржепецький В.О.) позов задоволено з підстав правомірності, обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 зазначене рішення господарського суду Миколаївської області скасовано, позовну заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Ради залишено без розгляду.
2.3. Зазначену постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва та додержання ним порядку, передбаченого Законом. За висновком суду апеляційної інстанції в порушення вимог статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) прокурор не обґрунтував наявності у нього підстав для представництва інтересів держави у суді. Прокурор не надав доказів, що Рада не має можливості самостійно захистити права держави (територіальної громади) у цьому випадку, а також доказів неналежності здійснення нею такого захисту.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Заступник прокурора Одеської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. За твердженнями скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини четвертої статті 53, статті 236 ГПК України.
4.2. Прокурором при зверненні з позовом належним чином обґрунтовано підстави та необхідність захисту інтересів держави в межах цієї справи, оскільки передача майна територіальної громади в орендне користування без проведення конкурентної процедури не забезпечує економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевого бюджету, що завдає істотної шкоди інтересам держави.
4.3. Незважаючи на очевидний характер спірного правопорушення у сфері оренди комунального майна, та тривале листування між Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 та Радою з цього приводу, остання самостійно не вчиняла будь-яких заходів спрямованих на захист інтересів держави.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
5.2. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Фондом комунальної власності Ради (орендодавець) та Товариством (орендар) 26.08.2003 укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передає а орендар приймає в оренду комунальне майно - цілісний майновий комплекс парку ім. Г.І. Петровського (зараз - парк "Народний сад") на вул. Котельній, 8 - вул. Сиваської дивізії, 3 у місті Миколаєві (далі - Договір оренди).
6.2 У пункті 3.1 Договору оренди сторони погодили строк його дії до 31.12.2050.
6.3. 26.09.2016 Товариство звернулося до Управління з використання та розвитку комунальної власності Ради із заявою про припинення дії Договору оренди.
6.4. На підставі заяви орендаря начальником Управління видано наказ від 26.09.2016 № 206/03, яким припинено дію Договору оренди за погодженням сторін. На підставі зазначеного наказу сторонами 01.11.2016 укладено договір про припинення Договору оренди та повернуто орендоване майно за актом приймання-передачі від 01.11.2016.
6.5. У подальшому наказом начальника Управління від 27.03.2017 № 72/03 скасовано наказ Управління від 26.09.2016 № 206/03, яким припинено Договір оренди.
6.6. 28.04.2017 Управлінням та Товариством укладено договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу (парк "Народний сад"), що належить до комунальної власності, від 26.08.2003 № 5525, яким внесено зміни до пункту 1.1 Договору оренди, а саме: передано в оренду цілісний майновий комплекс у складі: огорожі - 885 п. м.; зелених насаджень - дерева (1 384 од.), кущі та інші зелені насадження площею 1 148 кв. м.; бетонного постаменту демонтованого пам`ятника Петровському Г.І. загальною вартістю 1 230 000 грн.
6.7. Майно орендодавцем орендареві за актом приймання-передачі у 2017 році не передавалось, однак спірний цілісний майновий комплекс фактично використовується Товариством, про що свідчить внесення ним кожного місяця орендних платежів, сплата яких підтверджується актами звіряння орендних платежів за Договором оренди від 03.09.2018.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. Конституція України:
частина друга статті 20:
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
пункт 3 частини першої статті 1311:
- в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
7.2. Закон України "Про прокуратуру":
частини перша, третя, абзаци перший-другий частини четвертої статті 23:
- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом;
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини;
- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
7.3. ГПК України:
частини друга, третя статті 4:
- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
- до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб;
частини перша-третя, четверта статті 53:
- у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах;
- органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб;
- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу;