Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 645/1908/18
провадження № 61-20811св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту) та звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано, тим, що 11 листопада 2016 року вона прийнята на посаду начальника управління аудиту та контролю регіональної філії "Південна залізниця" Департаменту аудита та контролю ПАТ "Українська залізниця".
Наказом ПАТ "Українська залізниця" від 15 березня 2018 року № 495/ос про припинення трудового договору (контракту) з 16 березня 2018 року її звільнено за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.
Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки фактично не відбулось ліквідації структурного підрозділу - управління аудиту та контролю регіональної філії "Південна залізниця" Департаменту аудита та контролю ПАТ "Українська залізниця", а проведено лише зміну назви без змін структури, штатного розкладу, функцій, завдань. Їй разом із попередженням про вивільнення посади не було запропоновано всіх вакансій, які були в наявності в управлінні внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії "Південна залізниця" Департаменту внутрішнього аудита та контроля ПАТ "Українська залізниця" та відповідали б її кваліфікації і здібностям, чим порушено статтю 49-2 КЗпП України. Крім того, з копією наказу від 15 березня 2018 року № 495/0с про припинення трудового договору (контракту) вона була ознайомлена 19 березня 2018 року, тобто через чотири дні після його прийняття. Трудова книжка їй видана не була, розрахунок належних їй виплат не проведений, лікарняні листи за листопад та грудень 2017 року не оплачені, витрати та відрядження не відшкодовані, накази на передачу службової документації та майна, яке знаходиться в користуванні відповідальної особи не надані, строки передачі не визначені, розпорядчого документу про виклик позивача в м. Київ для вирішення питання пов`язаного з видачею трудової книжки не надано.
Ураховуючи викладене, позивач просить: визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ "Українська залізниця" від 15 березня 2018 року № 495/ос про припинення трудового договору (контракту) та звільнення з 16 березня 2018 року; поновити її на посаді начальника управління аудиту та контролю регіональної філії "Південна залізниця" Департаменту аудита та контроля ПАТ "Українська залізниця"; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 березня 2018 року по день винесення судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2019 року в складі судді Горпинич О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ ПАТ "Українська залізниця" про припинення трудового договору (контракту) та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління аудиту та контролю регіональної філії "Південна залізниця" Департаменту аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця" від 15 березня 2018 року № 495/ос. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління аудиту та контролю регіональної філії "Південна залізниця" Департаменту аудиту та контролю АТ "Українська залізниця". Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 березня 2018 року по 15 квітня 2019 року включно в розмірі 184 308,04 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки фактично скорочення посади, яку займала позивач, не відбулося; відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо необхідності проведення змін в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності або штату працівників.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, оскільки новостворений Департамент внутрішнього аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця" наділений новими функціями та змінена його структура, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем не було проведено реорганізацію Департаменту та старий структурний підрозділ є тотожним новоутвореному.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим не звернув уваги на те, що фактично на підприємстві не відбулась реорганізація структурного підрозділу та скорочення штату. Крім того, позивачу не були запропоновані всі наявні вільні вакансії на підприємстві, у тому числі в структурному підрозділі Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця". Суд апеляційної інстанції в порушення частини третьої статті 83 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) прийняв від відповідача додаткові пояснення про відсутність вакантних посад та додаткові докази на підтвердження зазначених обставин. При цьому відповідач не надав будь-якого пояснення про неможливість надати докази щодо відсутності посад суду першої інстанції. Заявник також зазначає, що рішення апеляційного суду мотивоване лише наданими відповідачем поясненнями, що не може взагалі вважатись належним доказом в даній категорії справ. Апеляційний суд не спростував фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції та не надав належної оцінки доказам, які підтверджують зазначені обставини. Крім того, помилковим є висновок апеляційного суду про те, що розрахунок після звільнення з позивачем здійснено своєчасно, оскільки останні виплати здійснені у вересні 2018 року, тобто через п`ять місяців після звільнення.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому відзиві, АТ "Українська залізниця" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду- без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи та не знайшли свого підтвердження, а тому не впливають на правильність висновків апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу № 645/1908/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця" про визнання незаконними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що згідно наказу (розпорядження) ПАТ "Українська залізниця" від 08 листопада 2016 року № 2080/ос ОСОБА_1 11 листопада 2016 року прийнята на посаду начальника Управління аудиту та контролю регіональної філії "Південна залізниця" Департаменту аудита та контролю ПАТ "Українська залізниця" з випробувальним строком до 10 лютого 2017 року.
Наказом ПАТ "Українська залізниця" від 23 червня 2017 року № 430 вирішено з 14 серпня 2017 року ліквідувати Департамент аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця", утворити Департамент внутрішнього аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця", уведено в дію нову організаційну структуру Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця", Положення Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця" та визнано такими, що втратили чинність накази ПАТ "Українська залізниця" від 26 травня 2016 року № 397, від 27 квітня 2017 року № 333.
20 грудня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про внесення змін до штатного розпису ПАТ "Укрзалізниця" та про вилучення посади, яку вона обіймає, зі штатного розпису.
06 березня 2018 року ПАТ "Українська залізниця" отримано згоду профкому на розірвання трудового договору з позивачем згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом від 15 березня 2018 року № 495/ос з 16 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління аудиту та контролю регіональної філії "Південна залізниця" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - у зв`язку зі скороченням штату.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.