Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 425/3174/17
провадження № 61-42621 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - приватне підприємство "Хімпостачальник";
представник відповідача - Жердєва Марина Вадимівна ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Хімпостачальник" на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 травня 2018 року у складі судді Коваленка Д. С. та постанову апеляційного суду Луганської області від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Дронської І. О., Карташова О. Ю., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Хімпостачальник" (далі - ПП "Хімпостачальник") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 2014 року він працював апаратником на ПП "Хімпостачальник".
10 лютого 2017 року його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, за прогул. Вказане звільнення вважав незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем було порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення. З наказом про звільнення з роботи його ознайомлено не було, копія наказу не надавалась, письмових пояснень щодо відсутності на роботі від нього відповідач не витребував, а лише надіслав поштою повідомлення про звільнення.
Крім того вважав, що його звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України не відповідає дійсним обставинами справи, оскільки прогулом може вважатися лише невихід на роботу без поважних причин, але 10 та 13 лютого 2017 року він був відсутній на роботі з поважних причин, бо саме з цього дня він є військовослужбовцем, а саме проходив комісію від військкомату, що підтверджується повістками, які направлялись на ПП "Хімпостачальник".
16 лютого 2017 року він уклав контракт "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу".
Посилався на статтю 119 КЗпП України, згідно з якою на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження роботи (посади) і середнього заробітку. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до фактичного звільнення зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд поновити його на роботі на посаді апаратника ділянки підготовки тари виробничого центру підприємства ПП "Хімпостачальник" та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 10 лютого 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ПП "Хімпостачальник" на посаді апаратника ділянки підготовки тари виробничого центру підприємства. Стягнуто з ПП "Хімпостачальник" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 72 329 грн за період з 13 лютого 2017 року по 02 травня 2018 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання. Вирішено питання судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рада трудового колективу, яка на підприємстві виконує функції виборного органу первинної профспілкової організації, розглянула подання директора підприємства 21 лютого 2017 року, тобто у день отримання подання, без повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення засідання, зміст подання директора підприємства про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 не містить визначення того конкретного дня чи декількох днів, які директор вважає прогулами без поважних причин. Питання щодо надання згоди на звільнення позивача розглянуто формально, зміст прийнятого рішення ради трудового колективу про згоду на звільнення позивача за прогул без поважних причин також не містить визначення дня, який рада вважає прогулом, без встановлення, чи має місце один чи декілька прогулів, і що важливо, саме без поважних причин, без наявності будь-яких пояснень від самого ОСОБА_1 . Отже, право позивача приймати участь у засіданні ради трудового колективу, де він міг би повідомити про причини відсутності на роботі та надати докази, що підтверджують ці причини, було порушено, як і саму процедуру.
Зміст письмового повідомлення щодо згоди на звільнення ОСОБА_1, яке підписав голова ради трудового колективу та надав директору підприємства згоду на звільнення позивача, суперечить змісту протоколу засідання ради трудового колективу щодо визначення дня прогулу чи днів прогулів (без зазначення дати).
Підприємством не визначено конкретні дні невиходу на роботу ОСОБА_1 прогулами саме без поважних причин, тільки визнано всі дні невиходу позивача на роботу прогулами.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що кожен день невиходу ОСОБА_1 на роботу з 13 лютого 2017 року мав місце, дійсно, з поважних причин.
Інспектору по кадрах відповідача було відомо про наявність повістки з комісаріату про виклик позивача на 03 лютого 2017 року для оформлення обліково-військових документів і проходження медичного огляду, що могло залишитися поза увагою директора підприємства та ради трудового колективу.
Безпосередньому керівнику позивача 21 лютого 2017 року, тобто до того як директор видав наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1, вже було відомо про те, що позивач пішов служити до Збройних Сил України за контрактом та знаходився за межами м. Рубіжне Луганської області.
Відтак, звільнення позивача відбулось без законної підстави, як за змістом, так і за формою. Розмір середнього заробітку визначено судом відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Луганської області від 11 травня 2018 року апеляційну скаргу ПП "Хімпостачальник" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що кожен день невиходу ОСОБА_1 на роботу з 13 лютого 2017 року мав місце з поважних причин, дійсні обставини невиходу позивача на роботу залишились не з`ясованими відповідачем, рішення про звільнення позивача було прийнято на підставі припущень та того факту, що позивач не повідомив причини своєї неявки на роботу. Проте факт не повідомлення працівником про причини своєї неявки на роботу або повідомлення ним таких причин, які на думку власника або уповноваженого ним органу, не відповідали дійсності, не є підставою для звільнення працівника з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому право позивача на працю було порушене його незаконним звільненням.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин, з яких ПП "Хімпостачальник", маючи інформацію щодо виклику ОСОБА_1 повісткою до військового комісаріату для оформлення обліково-військових документів і проходження медичного огляду, а також про те, що ОСОБА_1 пішов служити до Збройних сил України за контрактом та знаходиться за межами м. Рубіжне Луганської області, а відсутність останнього за місцем постійного проживання відповідачем була встановлено, не перевірив отриманої інформації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ПП "Хімпостачальник" подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільногосуду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 425/3174/17 з Рубіжанського міського суду Луганської області.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що як найменше з січня 2017 року ОСОБА_1 вирішив проходити військову службу за контрактом, для чого почав процедури медичного обстеження та оформлення відповідних документів у військовому комісаріаті, однак не повідомив про це ані безпосереднього керівника, ані директора роботодавця.
10 лютого 2017 року ОСОБА_1 вже був призваний на військову службу, але також не повідомив про це роботодавця. 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу, завідомо ввівши в оману свого безпосереднього керівника, що знаходиться на лікарняному і 17 лютого 2017 року має прийти на прийом до лікаря, а вже наступного дня, 14 лютого 2017 року вибув з м. Рубіжне Луганської області до м. Львова, де мав розпочати свою військову службу.
20 лютого 2017 року керівництво підприємства, неодноразово намагаючись дізнатися про долю свого працівника і не отримавши жодних підтверджень поважності причин неявки ОСОБА_1 на роботі, розпочало процедуру його звільнення у зв`язку з прогулом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказувала, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим органом у випадку прогулу без поважних причин. Проте слід зазначити, що позивач був відсутній на роботі, починаючи з 13 лютого 2017 року з поважних причин, оскільки вчиняв дії, необхідні для укладення контракту для проходження військової служби. Таким чином, причини його невиходу на роботу були поважними та не можуть вважатись прогулом. Він не міг спостерігати спокійно події, які відбуваються в нашій державі, і 16 лютого 2017 року уклав контракт "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 червня 2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ПП "Хімпостачальник" на посаду апаратника ділянки підготовки тари виробничого центру підприємства.
На початку лютого 2017 року ОСОБА_1 виявив бажання проходити військову службу за контрактом у Збройних Силах України, для чого прийшов до Рубіжанського-Кремінського об`єднаного міського військового комісаріату. Для оформлення обліково-військових документів та проходження медичного огляду, ОСОБА_1 був викликаний повісткою у цей комісаріат на 03 лютого 2017 року на 09 годину і ця повістка була передана до відділу кадрів відповідача.
Згідно з записами картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 31 січня 2017 року та 03 лютого 2017 року проходив військово-лікарську експертизу.
Також ОСОБА_1 був викликаний повісткою до комісаріату на 10 лютого 2017 року та на 13 лютого 2017 року.
10 лютого 2017 року ОСОБА_1 знаходився у Рубіжанський центральній міській лікарні Луганської області, де здав усі необхідні аналізи, а також зібрав та здав документи для формування його особової справи.
Наказом від 10 лютого 2017 року № 20 тимчасово виконуючий обов`язки військового комісара прийняв рішення направити 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 до навчального центру військової частини В4264 у смт Старичі Львівської області, як військовослужбовця, який бажає проходити військову службу за контрактом.
13 лютого 2017 року ОСОБА_1 пройшов професійно-психологічний відбір і знаходився майже весь день у названому комісаріаті, а 14 лютого 2017 року, як і було заплановано наказом, він з одним з офіцерів того ж комісаріату потягом виїхали з м. Рубіжне до м. Києва, та у подальшому 15 лютого 2017 року - з м. Києва до м. Львів, прибувши до якого 16 лютого 2017 року доїхали автобусом до смт Старичі Львівської області, де спочатку зі ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. На підставі наказу командира військової частини В4262 № 42 з 16 лютого 2017 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини.
Також судом встановлено, що 20 лютого 2017 року начальник складу сировини і тари виробничого центру підприємства Дакало- Щеголєва С. Г. докладною запискою повідомила начальника виробничого центру підприємства Островку М. В. про те, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці з 13 лютого 2017 року по 20 лютого 2017 року та причиною своєї відсутності по телефону вказував те, що знаходиться на лікарняному, а наступний прийомом до лікаря відбудеться 17 лютого 2017 року, на цій підставі в табелі обліку робочого часу була поставлена відмітка "Л" (лікарняний). Однак 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 на роботу не вийшов, причину не повідомив, на дзвінки не відповідав, а через деякий час телефон зовсім вимкнув.
В свою чергу, Островка М. В. службовою запискою повідомила про ці обставини директора підприємства та просила вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження та причин відсутності на роботі ОСОБА_1 . Крім того, начальником виробничого центру, начальником складу сировини і тари, а також інспектором з кадрів і головою ради трудового колективу було складено акт № 6 про відсутність на роботі з 13 лютого 2017 року по 17 лютого 2017 року, а також 20 лютого 2017 року ОСОБА_1 . Також у той же день інспектором з кадрів, начальником виробничого центру, заступником директора із загальних питань, головою ради трудового колективу ПП "Хімпостачальник" був складений акт про відвідування житла ОСОБА_1, яким встановлено, що за місцем мешкання ОСОБА_1 двері ніхто не відчинив.
Листом від 20 лютого 2017 року № 158/1 інспектор по кадрам запросила ОСОБА_1 на засідання ради трудового колективу для надання пояснень та документів підтверджуючих поважність причини його відсутності на роботі. Для вручення цього листа інспектор по кадрам та начальник виробничого центру 20 лютого 2017 року о 17 годині 30 хвилин ще раз відвідав ОСОБА_1 за місцем проживання, де двері ніхто не відчинив, а тому було прийнято рішення залишити повідомлення в дверях квартири, а також таке ж саме повідомлення направити поштою. Вказане повідомлення було отримане дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - 27 лютого 2017 року.
Крім того, 20 лютого 2017 року інспектор по кадрам направила запит завідуючому Рубіжанської центральної міської лікарні Луганської області щодо надання інформації про звернення ОСОБА_1 у період з 13 лютого 2017 року по 20 лютого 2017 року за медичною допомогою, а також надання інформації, чи значиться він в списках як померлий.
21 лютого 2017 року ОСОБА_1 телефоном повідомив свого безпосереднього керівника Дакало-Щеголєву С. Г., про що остання доповіла керівництву, про те, що ОСОБА_1 пішов служити до Збройних сил України за контрактом та знаходився за межами м. Рубіжне Луганської області.
21 лютого 2017 року відповідач отримав від головного лікаря комунальної установи "Рубіжанська центральна міська лікарня" Кравченко Є. А. інформацію про те, що ОСОБА_1 у період з 13 лютого 2017 року по 20 лютого 2017 року за медичною допомогою не звертався та в патологоанатомічних відділеннях лікарні його тіло не поступало.