Постанова
Іменем України
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1533/2010
провадження № 61-1860св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит"), Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 05 липня 2003 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого сторони придбали майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (за рахунок отриманих у ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" кредитних коштів); автомобіль марки "TOYOTA FJ CRUISER" 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (за рахунок отриманих у ПАТ "УкрСиббанк" кредитних коштів); терморегулятор для приміщень з цифровим таймером "VITOTROL 100"; пральну машину "SAMSUNG"; кондиціонер "Midea MSG-09HR"; кондиціонер "Panasonik R07 (A)/BG (C)E"; пилосос "LG Electronics"; посудомийну машину "BOSCH"; холодильник "ARISTON"; цифровий бездротовий телефон "КХ-ТCD500RU"; витяжку "Faber". Добровільної згоди щодо поділу спільно нажитого майна сторони не дійшли. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила виділити їй у власність вищезазначені квартиру та автомобіль, а відповідачу - все інше майно.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2010 року у складі судді Затолочного В. С. позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 87 323 грн та автомобіль марки "TOYOTA FJ CRUISER" 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 204 525 грн. Виділено ОСОБА_2 : терморегулятор для приміщень з цифровим таймером "VITOTROL 100" вартістю 2 000 грн; пральну машину " SAMSUNG" вартістю 3 500 грн; кондиціонер "Midea MSG-09HR" вартістю 2 500 грн; кондиціонер "Panasonik R07 (A)/BG (C)E" вартістю 3 000 грн; пилосос "LG Electronics" вартістю 700 грн; посудомийну машину "BOSCH" вартістю 1 000 грн; холодильник "ARISTON" вартістю 3 000 грн; цифровий бездротовий телефон "КХ-ТCD500RU" вартістю 600 грн; витяжку "Faber" вартістю 1 400 грн, а всього на 17 000 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки "TOYOTA FJ CRUISER" 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірне майно було придбане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю. Оскільки після фактичного припинення шлюбних відносин неповнолітня дитина сторін залишилася проживати з позивачем і знаходиться на її утриманні, відповідач визнав позов, то наявні підстави для відступу від засади рівності часток подружжя.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, у грудні 2017 року особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2010 року та повернуто її заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не має права на апеляційне оскарження рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2010 року, оскільки при його ухваленні суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки заявника.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Судове рішення касаційного суду мотивоване тим, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ПАТ КБ "ПриватБанк" права на оскарження рішення місцевого суду на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, є передчасним.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до складу майна, яке підлягає поділу, входить як майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, так і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Позбавлення ОСОБА_2 права власності на майно унеможливлює виконання кредитних зобов`язань на користь ПАТ КБ "Приватбанк", внаслідок чого банк має підстави вважати своє право на отримання суми боргу порушеним. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу без залучення до участі в ній ПАТ КБ "Приватбанк", то наявні підстави для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, а рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2010 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов?язки ПАТ КБ "ПриватБанк". Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року ОСОБА_2 було визнано безвісно відсутнім з 01 грудня 2013 року. Завідоме залучення як сторони-відповідача у справі фактично відсутньої фізичної особи, щодо якої є нескасоване судове рішення про визнання її безвісно відсутньою, всупереч вимогам закону унеможливлює здійснення такою особою її процесуальних прав і виконання нею її процесуальних обов`язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством. Апеляційний суд безпідставно поновив ПАТ КБ "ПриватБанк" строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
У травні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
19 лютого 2019 року справа № 2-1533/2010 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 70 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Судами встановлено, що з 05 липня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого сторонами придбано таке майно: квартиру АДРЕСА_1 за рахунок отриманих у ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" кредитних коштів; автомобіль марки "TOYOTA FJ CRUISER" 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, за рахунок отриманих у ПАТ "УкрСиббанк" кредитних коштів; терморегулятор для приміщень з цифровим таймером "VITOTROL 100"; пральну машину "SAMSUNG"; кондиціонер "Midea MSG-09HR"; кондиціонер "Panasonik R07 (A)/BG (C)E"; пилосос "LG Electronics"; посудомийну машину "BOSCH"; холодильник "ARISTON"; цифровий бездротовий телефон "КХ-ТCD500RU"; витяжку "Faber".
Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
За таких обставин умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.