Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 520/341/16-ц
провадження № 61-75св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гевінн",
відповідачі: Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області, Приватне підприємство "КАМ", ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Юг Транс",
третя особа - Одеська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Юг Транс" на постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 рокуу складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гевінн" (далі - ТОВ "Гевінн") звернулося до судуз позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Овідіопольська РДА), Приватного підприємства "КАМ" (далі - ПП "КАМ"), ОСОБА_1, третя особа - Одеська міська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсним та скасування державного акта, посилаючись на те, що на підставі розпорядження Овідіопольської РДА від 29 серпня 2002 року № 564 "Про продаж земельної ділянки у власність ПП "КАМ" шляхом викупу" 30 серпня 2002 року між вказаними особами було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,049 га, яка розміщена на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (нинішня адреса - АДРЕСА_1 . В подальшому ПП "КАМ" відчужило вказану земельну ділянку ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 24 березня 2007 року № 654. Вважає, що Овідіопольська РДА не мала права розпоряджатися спірною землею, оскільки на ній був розміщений належний Одеській міській раді об`єкт нерухомості - прохідна літ. "Г", яка є складовою частиною виробничої бази. З 01 серпня 2008 року згідно зі свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради, вказана база, яка складається з приміщень літ. "А", "Б", "Г" загальною площею 1 712,2 кв. м, належить на праві приватної власності ТОВ "Гевінн". Крім того, станом на серпень 2002 року земельна ділянка площею 0,049 га входила до складу земельної ділянки площею 6 606 кв. м, якою фактично користувалася Одеська міська рада, будучи на той час власником розташованих на ній об`єктів нерухомості. Враховуючи викладене, ТОВ "Гевінн" просило: поновити строк звернення до суду; визнати незаконним та скасувати розпорядження Овідіопольської РДА від 29 серпня 2002 року № 564 "Про продаж земельної ділянки у власність ПП "КАМ" шляхом викупу"; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 серпня 2002 року № 3881, укладений між Овідіопольською РДА та ПП "КАМ", посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н. Ф.; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24 березня 2007 року № 654, укладений між ПП "КАМ" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Петровим Ю. М.; визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЕ № 111838 на право власності на земельну ділянку площею 0,0490 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім`я ОСОБА_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 010750500821.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2016 року до участі у справі як співвідповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Юг Транс" (далі - ТОВ "Інвест Юг Транс"), оскільки на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року воно стало новим власником спірної земельної ділянки.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 березня 2017 року у складі судді Куриленко О. М. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. На час видачі розпорядження "Про продаж земельної ділянки у власність ПП "КАМ" шляхом викупу" спірна земельна ділянка входила до складу земель Таїровської селищної ради Овідіольського району Одеської області, а не Одеської міської ради, у зв`язку з чим Овідіопольська РДА правомірно розпорядилася цією ділянкою шляхом її відчуження ПП "КАМ". ТОВ "Гевінн" не надало належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності оспорюваних договорів купівлі-продажу вимогам чинного законодавства, зокрема положенням статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). З матеріалів справи не вбачається порушення прав чи інтересів позивача.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Гевінн" задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Овідіопольської РДА від 29 серпня 2002 року № 564 "Про продаж земельної ділянки у власність ПП "КАМ" шляхом викупу". Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,049 га, розміщеної на території АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів) Овідіопольського району Одеської області, укладений 30 серпня 2002 року між Овідіопольською РДА та ПП "КАМ", посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф. за реєстровим № 3884. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24 березня 2007 року, укладений між ПП "КАМ" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровим Ю. М. за реєстровим № 654. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 111838, виданий 18 червня 2007 року Одеським міським управління земельних ресурсів ОСОБА_1, площею 0,0490 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для розміщення та експлуатації станції технічного обслуговування автомобілів з автомийкою, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750500821. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто в рівних частках з Овідіопольської РДА та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Гевінн" судовий збір у загальній сумі 7 441,20 грн, тобто з кожного по 3 720,60 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в 1996 році була розроблена технічна документація щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "КАМ" (далі - ТОВ "КАМ") у постійне користування земельної ділянки площею 0,03 га для будівництва будівлі торгового підприємства із земель запасу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (вулиця Академіка Вільямса, 80). Рішення відповідного органу про затвердження вказаної документації, як і докази знаходження на цій земельній ділянці належної ТОВ "КАМ" на праві власності будівлі торгового підприємства відсутні. За відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "КАМ" не припинено. У 2002 році Овідіопольська РДА видала розпорядження № 564 "Про продаж земельної ділянки у власність ПП "КАМ" шляхом викупу" та уклала з цим підприємством договір купівлі-продажу, тобто відчужила земельну ділянку іншій юридичній особі. В подальшому ПП "КАМ" виготовило технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації станції технічного обслуговування автомобілів (далі - СТО) з автомийкою, розташовану за вищевказаною адресою, однак її розмір було збільшено до 0,049 га. Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що на час відчуження спірної земельної ділянки на ній знаходилася належна ПП "КАМ" СТО, то відповідно до статті 127 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) продаж цієї землі мав бути здійснений на конкурентних засадах, а не шляхом її викупу. Крім того, станом на серпень 2002 року на переданій у власність ПП "КАМ" земельній ділянці була розміщена будівля прохідної, яка належала іншому власнику - Одеській міській раді. За змістом статті 120 ЗК України особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником/користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику/користувачу. З огляду на викладене, апеляційний суд вважав, що право ТОВ "Гевінн" щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований належний цьому товариству об`єкт нерухомості, є порушеним, а тому підлягає захисту.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2018 року ТОВ "Інвест Юг Транс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 березня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга ТОВ "Інвест Юг Транс" мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Висновки апеляційного суду про те, що на час відчуження спірної земельної ділянки на ній була розташована будівля прохідної, ґрунтується виключно на припущеннях. Крім того, в порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції прийняв нові докази, які існували на час розгляду справи місцевим судом, та не обґрунтував належним чином підстави і мотиви такого прийняття. Апеляційний суд вийшов за межі розгляду справи, оскільки єдиною обставиною, на яку посилалося ТОВ "Гевінн", було те, що спірна земельна ділянка нібито розташовувалася на території Одеської міської ради, у зв`язку з чим Овідіопольська РДА не мала права розпоряджатися нею.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.
19 лютого 2019 року справа № 520/341/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Судами встановлено, що згідно з технічним паспортом, виготовленим 21 червня 1996 року Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації, за адресою: АДРЕСА_1 (землі Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива") знаходилася виробнича база, до складу якої входила будівля прохідної.
Розпорядженням Овідіопольської РДА від 01 серпня 1996 року № 512 ТОВ "КАМ" було надано дозвіл на завершення будівництва будівлі торгового підприємства.
Сторонами не надано доказів на підтвердження введення вказаної будівлі в експлуатацію та набуття товариством права власності на неї.
03 серпня 1996 року було розроблено проект землеустрою, за яким із земель запасу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області ТОВ "КАМ" було відведено у постійне користування земельну ділянку площею 0,03 га для будівництва торгового підприємства. В акті вибору земельної ділянки від 27 травня 1996 року зазначено, що вказана ділянка вільна від забудов. Рішення відповідного органу державної влади про затвердження цього проекту в матеріалах справи відсутнє.
29 серпня 2002 року Овідіопольська РДА видала розпорядження № 564 "Про продаж земельної ділянки у власність ПП "КАМ" шляхом викупу", яке стосувалося земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,049 га (забудовані землі), що знаходиться на території АДРЕСА_1, для розміщення та експлуатації СТО з автомийкою.
На підставі вказаного розпорядження 30 серпня 2002 року Овідіопольська РДА та ПП "КАМ" уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,049 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів).
Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору земельна ділянка продається для розміщення та експлуатації СТО з автомийкою.
24 березня 2007 року між ПП "КАМ" та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 придбала у відповідача земельну ділянку площею 0,049 га для розміщення та експлуатації СТО з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
18 червня 2007 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_1 державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЕ № 111838.
Судами також встановлено, що 24 квітня 2008 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРІНА" (далі - ТОВ "КАРІНА") було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу № 64, за яким товариство придбало індивідуально визначене майно комунальної власності - нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складаються з: адміністративної будівлі літ. "А", складу літ. "Б", прохідної літ. "Г", загальною площею 1712,2 кв. м, огорожі 1, 2, навісу літ. "В", мостіння І, відображених у технічному паспорті на земельній ділянці площею 6 606 кв. м, яка знаходиться у фактичному користуванні продавця.
Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору нежитлові будівлі та споруди належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності (бланк 027145), виданого 15 жовтня 2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на основі рішення цього комітету від 10 вересня 2003 року № 514.
24 червня 2008 року ТОВ "КАРІНА" відчужило зазначені об`єкти нерухомості ОСОБА_2 (34/100 частки), ОСОБА_3 (33/100 частки) та ОСОБА_4 (33/100 частки) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.
У 2008 році ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заснували ТОВ "Гевінн", статутний капітал якого був сформований, зокрема за рахунок нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Свідоцтвом про право власності, виданим 01 серпня 2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, підтверджується, що ТОВ "Гевінн" є власником вказаного нерухомого майна (адміністративної будівлі літ. "А", складу літ. "Б", прохідної літ. "Г" загальною площею 1712,2 кв. м, огорожі 1, 2, навісу літ. "В", мостіння І).
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ "Гевінн" посилалося на те, що Овідіопольська РДА не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки на ній був розміщений належний територіальній громаді міста Одеси об`єкт нерухомості - прохідна літ. "Г", яка є складовою частиною виробничої бази. Крім того, станом на серпень 2002 року земельна ділянка площею 0,049 га входила до складу земельної ділянки площею 6 606 кв. м, якою фактично користувалася Одеська міська рада, будучи на той час власником розташованих на ній об`єктів нерухомості.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.