Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 569/10236/17
провадження № 61-2026св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року у складі судді Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП),посилаючись на те, що 21 грудня 2014 року о 05 год 35 хв на 127 км + 300 м автомобільної дороги Р-05 Городище-Рівне-Старокостянтинів водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Audi А8", реєстраційний номер НОМЕР_1, не обрав безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем марки "Мерседес Бенс", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Його вина у вчиненні цього правопорушенняпідтверджується постановою Рівненського міського суду від 22 липня 2016 року у справі № 569/8548/16-п. Згідно з висновком експерта від 19 січня 2015 року № 2, складеним Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, що діє при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, матеріальний збиток в результаті пошкодження автомобіля "Мерседес Бенс", реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 284 259,93 грн. Крім того, за надання їй правової допомоги вона сплатила 5 000 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь 284 259,93 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн понесених витрат на правову допомогу.
В запереченні на позовну заяву ОСОБА_2 зазначив, що постановою Рівненського міського суду від 22 липня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення № 569/8548/16-п було закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення його до адміністративної відповідальності. За змістом вказаної постанови він не був визнаний винним у вчиненні ДТП, що свідчить про відсутність всіх елементів цивільного правопорушення, а саме вини, та виключає можливість покладення на нього обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди позивачу.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 284 259,93 грн, витрати за надання правової допомоги в розмірі 5 000 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2 943 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Постановою про закриття кримінального провадження від 31 травня 2016 року, винесеною слідчим слідчого відділення Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - Костопільський ВП ГУ НП в Рівненській області) Регезою Ю. В., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180150000814, від 21 грудня 2014 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Для розгляду та вирішення питання про притягнення винних до адміністративної відповідальності матеріали за фактом ДТП направлено тимчасово виконуючому обов`язки начальника Костопільського ВП ГУ НП в Рівненській області. Постановою Рівненського міського суду від 22 липня 2016 року провадження у справі № 569/8548/16-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Отже, провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито з нереабілітуючих підстав.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
18 січня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів, не звернули уваги на те, що в постанові про закриття кримінального провадження від 31 травня 2016 року зазначено, що обидва водії - він та ОСОБА_3 неправильно відреагували на зміну обстановки під час руху, змінювали напрямок руху та здійснювали виїзд на смугу зустрічного руху одночасно. Після закриття кримінального провадження матеріали по факту ДТП направлено для розгляду та вирішення питання про притягнення винних до адміністративної відповідальності. Однак інший учасник ДТП ОСОБА_3 на час закриття кримінального провадження помер, тому відносно нього неможливо було скласти протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, суди не встановили на підставі належних та допустимих доказів, хто саме з водіїв вчинив неправомірні дії, в результаті яких було завдано матеріальну шкоду. Крім того, 14 вересня 2016 року він звернувся до Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України із заявою про проведення дослідження обставин та механізму ДТП, що сталася 21 грудня 2014 року. Висновок експертного дослідження разом із клопотанням про його долучення до матеріалів справи та обґрунтуванням причин неможливості його подання до суду першої інстанції він подав до апеляційного суду 26 вересня 2018 року, однак апеляційний суд не взяв до уваги цей доказ.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.
26 лютого 2019 року справа № 61-2026св19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року зупинено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що 21 грудня 2014 року о 05 год 35 хв на 127 км + 300 м автомобільної дороги Р-05 Городище-Рівне-Старокостянтинів сталася ДТП за участю автомобіля марки "Мерседес Бенс", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля марки "Audi А8", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті зіткнення водії ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також пасажир автомобіля марки "Audi А8", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження.
За вказаною ДТП 21 грудня 2014 року слідчим слідчого відділення Костопільського ВП ГУ НП в Рівненській області Регезою Ю. В. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180150000814 внесено відомості про кримінальне правопорушення.
Постановою слідчого Костопільського ВП ГУ НП в Рівненській області від 31 травня 2016 року кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Для розгляду та вирішення питання про притягнення винних до адміністративної відповідальності матеріали за фактом зазначеної ДТП направлено тимчасово виконуючому обов`язки начальника Костопільського ВП ГУ НП в Рівненській області.
Постановою Рівненського міського суду від 22 липня 2016 року провадження у справі № 569/8548/16-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Зазначена постанова не була оскаржена та набрала законної сили.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
З огляду на викладене встановлені у справі про адміністративне правопорушення обставини є обов`язковими для суду, що вирішує цивільній спір з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
При цьому закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок ДТП, в цьому випадку суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова відповіді на питання про те, чи мала місце ДТП та чи сталася вона з вини особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 761/22987/14-ц (провадження № 61-25311св18).
Автомобіль "Мерседес Бенс", реєстраційний номер НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно з висновком експерта від 19 січня 2015 року № 2, складеним Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, що діє при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, матеріальний збиток в результаті пошкодження автомобіля "Мерседес Бенс", реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 284 259,93 грн.
Частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).