Постанова
Іменем України
07жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 752/8332/17
провадження № 61-43924св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,
третя особа - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Білич І. М., Саліхова В. В., Соколової В. В,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 2004 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте йому було відмовлено у приватизації квартири з посиланням на те, що земельна ділянка, на якій розташований будинок на АДРЕСА_2, входить до Південного історичного ареалу, до зони охорони пам`яток археології та археологічних об`єктів, розташованих у межах міста Києва. Відмову Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 вважав протиправною, оскільки зазначені підстави для відмови у приватизації квартири не ґрунтуються на положеннях пункту 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
З урахуванням викладеного позивач просив суд:
визнати незаконною відмову Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у приватизації квартири АДРЕСА_3 ;
зобов`язати Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію прийняти рішення про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 зазначеної квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що вони є необґрунтованими, оскільки до спірних правовідносин не застосовується Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду, а має застосовуватись Закон України "Про перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" як спеціальний закон, який регулює відносини щодо приватизації пам`яток культурної спадщини.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Свій висновок про необхідність скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення апеляційний суд обґрунтовував тим, що мотивувальна частина цього рішення є взаємовиключною по відношенню до резолютивної його частини (визнаючи та підтверджуючи право позивача на приватизацію, суд першої інстанції відмовив у задоволенні його позову).
На обґрунтування своїх висновків про відмову в позові апеляційний суд послався на те, що спірна квартира знаходиться у будинку АДРЕСА_2, який є пам`яткою культурної спадщини (дача М. Грушевського), а тому відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не може бути відчужена без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Оскільки позивач не надав рішення зазначеного органу про надання згоди на приватизацію спірної квартири, відмова Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в приватизації спірної квартири є законною.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суд неправильно встановив обставини справи, не дослідив зібраних у справі доказів, а також неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" затверджено Перелік пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Будівлі на АДРЕСА_2 немає в цьому переліку. Крім того, будівля за вказаною адресою не внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Згідно з наказом Головного управління охорони культурної спадщини від 25 червня 2011 року №10/38 будинок на АДРЕСА_2 включений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва - пам`яток історії. При цьому погодження на відчуження щойно виявленого об`єкта культурної спадщини законодавством не передбачено, що також підтверджується листом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 14 квітня 2016 року № 060-2663. Однак вказаний доказ апеляційний суд проігнорував.
Земельна ділянка на АДРЕСА_4, на якій розташовано будівлю, належить лише до зони охорони пам`яток археології та археологічних об`єктів, розташованих у межах міста Києва, і перебуває поза межами території архітектурного заповідника "Китаєво" та території меж колишнього монастиря, трьох курганних груп "Китаєво". Тому обмежень щодо приватизації квартири у цьому будинку немає.
ОСОБА_1 зазначає, що законодавство забороняє приватизацію лише тих квартир (будинків), які розташовані на територіях історико-культурних заповідників, які є пам`ятками культурної спадщини та знаходяться у переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Законодавством України прямо не заборонено приватизацію інших житлових будинків (квартир у будинках), які розташовані на території історико-культурного заповідника в місті Києві і не включені до переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 17 листопада 2004 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Комунального концерну "Центр комунального сервісу" від 07 грудня 2016 року № 7179 будинок № 13/7 на вулиці Китаївській перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", форма власності житла - місцевих рад. Отже, будинок належить до комунальної власності Голосіївської громади міста Києва.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_3, в якій він зареєстрований та проживає.