постанова
іменем УКРАЇНи
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 623/636/17
провадження № 51-1571км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Руденко О. П.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника Петрусєвича В. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та прокурора на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 травня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12017220320000129 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання щодо цивільного позову, запобіжного заходу та долі речових доказів.
Місцевий суд установив, що 29 січня 2017 року близько 19:00 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в квартирі по місцю проживання у м. Ізюмі під час сварки зі співмешканцем ОСОБА_2, що виникла на ґрунті неприязних відносин, умисно завдала останньому удару ножем у ліву половину грудної клітки спричинивши йому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з пошкодженням серця, від якого він того ж дня помер.
При перегляді вироку апеляційний суд Харківської області ухвалою від 14 лютого 2019 року це рішення змінив. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання термін її попереднього ув`язнення з 29 січня 2017 року по 14 лютого 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті залишив вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1 просить скасувати ці судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Посилається у скарзі на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, обвинувальний ухил суду, порушення ним принципу безсторонності, а також на неповноту та упередженість судів обох інстанцій при розгляді справи. Стверджує, що жодних доказів на доведеність вчинення нею злочину стороною обвинувачення не надано і судом першої інстанції не здобуто. Вказує, що усупереч вимогам кримінального процесуального закону заявлений до неї цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні їй не вручався. Крім того вважає, що призначене їй покарання за своїм розміром є надмірно суворим і просить його пом`якшити.
Зауважує, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не усунув порушень допущених місцевим судом і не надав умотивовані відповіді на усі доводи сторони захисту в апеляційних скаргах, а тому оскаржувані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і не можуть були залишені в силі.
Прокурор Козир М. В., яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить у касаційній скарзі скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м`якість.
На думку прокурора, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції не у повній мірі врахував обставини справи, відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність обставин, які його обтяжують, а апеляційний суд переглядаючи вирок за його апеляційною скаргою цих порушень не усунув і не надав умотивованих відповідей на наведені в ній доводи про явну несправедливість покарання призначеного засудженій через м`якість. Відтак вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
ОСОБА_1 та її захисник вимоги касаційної скарги засудженої підтримали, у задоволенні касаційної скарги прокурора просили Верховний Суд (далі-Суд) відмовити.
Прокурор касаційну скаргу прокурора місцевої прокуратури не підтримала, просила Суд залишити касаційну скаргу засудженої без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.