Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 754/9796/17
провадження № 51-413 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Рикова В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кушва Свердловської області РФ, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Згідно з вироком, 07 травня 2017 року о 19.15 год ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2, під час конфлікту з ОСОБА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, ножем, завдав останньому одного удару в живіт, заподіявши ОСОБА_2 проникаюче колото-різане поранення живота, що є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Риков В.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК і призначити йому покарання у розмірі строку перебування ОСОБА_1 під вартою з 08 травня до 06 липня 2017 року. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в ОСОБА_1 не було умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а удар ножем завдав з необережності, внаслідок падіння потерпілого на ніж. Вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації діяння є необґрунтованими через наявність двох суперечливих висновків судово-медичних експертиз. Вказує на перевищення експертом своїх повноважень, оскільки в одному із висновків експерт вдався до правової оцінки діяння, що належить виключно до компетенції суду.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги захисника та просив судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями самого засудженого ОСОБА_1, який не заперечував, що в день події, під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 спричинив йому ножове поранення, показаннями потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин конфлікту з ОСОБА_1, під час якого засуджений завдав йому удару ножем в живіт, а також даними протоколу слідчого експерименту від 31 травня 2017 року, де засудженим та потерпілим відтворено механізм завдання ножового поранення потерпілому; висновком судово-медичної експертизи № 887/Е від 12 червня 2017 року, відповідно до якого, отримані потерпілим тяжкі тілесні ушкодження відповідають відтвореному засудженим та потерпілим під час слідчого експерименту способу завдання ножового поранення останньому, шляхом цілеспрямованого удару ножем в живіт, тощо.