Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 605/653/18
провадження № 61-141св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Підгайці",
відповідачі: приватне агропромислове підприємство "Агропродсервіс", ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Підгайці" на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року у складі судді Горуц Р. О. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Підгайці" до приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Підгайці" (далі - ТОВ "Мрія-Підгайці") звернулось до суду з позовом до приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" (далі - ПАП "Агропродсервіс"), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що 25 грудня 2011 року між ТОВ "Мрія-Підгайці" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 18 липня 2012 року.
Відповідно до умов договору, позивач після закінчення строку договору оренди землі, мав переважне право на його поновлення на новий строк, для цього він повинен був не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
15 квітня 2017 року позивач направив орендодавцю лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, додавши до нього проект додаткової угоди, однак відповіді не отримав.
Орендодавець не направляла на адресу ТОВ "Мрія-Підгайці" лист щодо відмови у поновленні договору оренди землі.
Проте, 13 липня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір оренди належної їй земельної ділянки з ПАП "Агропродсервіс", тобто ще під час дії попереднього договору оренди землі, укладеного з позивачем. 21 липня 2017 року за ПАП "Агропродсервіс" було зареєстроване право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Посилаючись на наведені обставини, вказуючи, що ним було повністю дотримано вимоги, зазначені у статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 з ПАП "Агропродсервіс", поновити договір оренди земельної ділянки шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, долученої до позовної заяви.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, у задоволенні позову ТОВ "Мрія-Підгайці" відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції мотивоване тим, що переважне право на поновлення договору оренди землі можливе лише за умови дотримання орендарем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє таке право, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів повідомлення ним орендодавця про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ "Мрія-Підгайці", посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Підгаєцького районного суду Тернопільської області.
08 вересня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою положення договору оренди земельної ділянки, яким передбачено, що після закінчення договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У касаційній скарзі зазначається, що протягом часу дії договору товариство направило орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк, долучивши до такого листа відповідну додаткову угоду. Однак, орендодавець не повідомила про прийняте рішення, а саме не направила на адресу позивача відповідь про відмову у продовженні договору оренди землі або власний проект додаткової угоди на інших умовах, які пропонувало ТОВ "Мрія-Підгайці".Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази неотримання орендодавцем листа-повідомлення щодо поновлення договору оренди землі з позивачем.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законними та не підлягають скасуванню.
У лютому 2020 року ПАП "Агропродсервіс"надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 019617, є власником земельної ділянки площею 2,527 га, кадастровий номер 6124884000:01:001:0229, розташованої на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.
25 грудня 2011 року між ТОВ "Мрія-Підгайці" та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено 18 липня 2012 року.
Пунктом 45 цього договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно пункту 46 цього договору орендна плата становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за рік. В грошовому еквіваленті орендна плата становить 1 187,08 грн.
13 липня 2017 року між ПАП "Агропродсервіс" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі спірної земельної ділянки строком на 7 років, державну реєстрацію права оренди проведено 19 липня 2017 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 жовтня 2018 року.
За змістом пункту 42 договору оренди земельної ділянки від 13 липня 2017 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.
Згідно пункту 8 вказаного договору орендна плата становить 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за рік.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).