Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 320/3402/16-ц
провадження № 61-5351св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2019 року у складі судді Бахаєва І. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним права власності на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання недійсною державної реєстрації земельної ділянки.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи неодноразово уточнювала, до ОСОБА_2, про визнання недійсним права власності на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання недійсною державної реєстрації земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, зазначала, що вона є дочкою ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу, відповідно до якого продав ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, якого було замінено у зв`язку зі смертю на ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 600,14 кв. м.
Проте, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року, на думку ОСОБА_1, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, і правом на його оскарження її батько не скористався, через смерть.
З огляду на наведене, просила суд визнати недійсним право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу будинку з 10 листопада 2006 року, як безпідставно отриману за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року, визнати недійсною державну реєстрацію земельної ділянки, стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 березня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року визнано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 з дня придбання нею будинку. В матеріалах справи відсутні відомості щодо скасування чи зміни вказаного рішення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржувала також ОСОБА_3 - дружина ОСОБА_4, її апеляційна скарга також залишена без задоволення постановою Запорізького апеляційного суду від 03 березня 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано її із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
03 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, що не була залучена до розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 . Зазначає, що є дочкою та спадкоємцем майна ОСОБА_4 . Суди не правильно застосували норми матеріального права, що регулюють перехід права власності на земельну ділянку.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, що не була залучена до розгляду цивільних справ за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, а також за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 . Спірна земельна ділянка увійшла до складу спадщини ОСОБА_4 .
Відзиви на касаційні скарги не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що згідно державного акта серії I-ЗП № 059002 на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення XXI сесії 23 скликання Мелітопольської міської ради народних депутатів від 12 червня 2000 року, земельна ділянка площею 600,14 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 91).
Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 10 листопада 2006 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновою Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 7974 житловий будинок на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 92).
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2011 року, було визнано ОСОБА_1, спадкоємцем права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на земельну ділянку площею 600,14 кв. м на АДРЕСА_1, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 998145, виданого 05 червня 2007 року начальником міського управління земельних ресурсів ОСОБА_6 .
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2011 року було роз`яснено рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2011 року у цій справі. В ухвалі зазначено, що рішення правильно читати так: "Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на земельну ділянку площею 600,14 кв. м на АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 998145, виданого 05 червня 2007 року начальником міського управління земельних ресурсів Ковальовим Г. О., та визнати за нею право власності на вказане спадкове майно".
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 12 червня 2013 року (провадження № 22-ц/778/2979/13) рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2011 року про роз`яснення рішення цього ж суду від 13 жовтня 2011 року у цій справі скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мелітопольської державної нотаріальної контори про визнання права на спадкування за законом відмовлено.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання дійсним правочину щодо купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, встановлення постійного земельного сервітуту задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 600 кв. м розташовану на АДРЕСА_1, на якій розташований житловий будинок загальною площею 25,2 кв. м з моменту укладення договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 600,14 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1, укладений 25 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Зубовою А. О., зареєстрований в реєстрі за № 4427. Встановлено постійний земельний сервітут, а саме право ОСОБА_2 на експлуатацію трубопроводів з газопостачання, водопостачання по земельній ділянці, площею 55,972 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_1, для можливості експлуатації житлового будинку, який належить ОСОБА_2 і розташований за адресою: АДРЕСА_1, із внесенням плати в розмірі ставки земельного податку, який повинен бути розрахований виходячи із розміру даної земельної ділянки. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 судові витраті в сумі 549,20 грн. В інший частині в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових сум відмовлено повністю (т. 1 а. с. 217-219).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.