Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 473/1343/18
провадження № 61-4092св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - Вуїв Оксана Вікторівна,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
третя особа - Южноукраїнський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області у складі судді Ротар М. М. від 26 вересня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Базовкіної Т. М., Данилової О. О. від 23 січня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Южноукраїнський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції, про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 13 серпня 1988 року по 28 липня 2007 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, мають дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 листопада 2009 року з нього стягнуто аліменти на утримання дітей. З 2011 року за домовленістю із відповідачем дочка проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні у зв`язку з навчанням, однак з сином ОСОБА_3 не дає можливості спілкуватися, звинувачує в тому, що він поганий батько як для сина так і для доньки. Як вказав позивач, такі висловлювання відповідача викликали у нього підозру з приводу свого батьківства та він замовив генетичне дослідження щодо доньки ОСОБА_5, яке підтвердило, що він не є її біологічним батьком.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд виключити його як батька дитини з актових записів в Книзі записів актів громадянського стану про народження відділу реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області № 243 від 27 вересня 2002 року - про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та № 290 від 22 вересня 2004 року - про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачем була подана заява про визнання поважними причини пропуску строку на оспорювання батьківства.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року за заявою представника ОСОБА_1 - Вуїв О. В. позовну заяву в частині виключення позивача як батька дитини з актового запису про народження сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вознесенького міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач у визначений законом строк не оспорив проведений запис в Книзі записів народжень, про нього як про батька ОСОБА_5, а доданий позивачем результат аналізу ДНК № 16734 не можна вважати належним доказом, оскільки ДНК зразки не були отримані відповідно зі встановленою процедурою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Вуїв О. В. залишено без задоволення, рішення Вознесенького міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, оскільки позивач пропустив, передбачений статтею 56 КпШС України, строк на оспорювання батьківства.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - Вуїв О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам, викладеним в заяві про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства. Про той факт, що позивач не є біологічним батьком ОСОБА_5 він дізнався через тривалий час з дослідження біологічної спорідненості, яке було проведено за згодою дитини, підставою для проведення якого стали сумніви у зв`язку із невідповідністю аналізів крові під час лікування дитини. Той факт, що позивач не є біологічним батьком ОСОБА_5, відповідач приховувала тривалий час і навіть при наявності результату ДНК-тесту заперечує даний факт. Крім того, суди не врахували, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час народження ОСОБА_5 не перебували у шлюбі, тобто реєстрації народження дитини відбулася за їх спільною заявою, що виключало у позивача будь-які сумніви щодо свого батьківства.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній і витребувано цивільну справу № 473/1343/18 з Вознесенького міськрайонного суду Миколаївської області. Касаційне провадження було відкрито з підстав посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України) та порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставини справи, оскільки судом не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 серпня 1988 року по 13 лютого 1996 рік.
22 вересня 2004 року сторони вдруге зареєстровали шлюб, який рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 липня 2007 року був розірваний.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5
Відповідно до актового запису про народження ОСОБА_5 № 243 від 27 вересня 2002 року, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, батьком дитини записаний позивач ОСОБА_1 . Оскільки сторони на час народження дитини у шлюбі не перебували, то запис про батька дитини був зроблений на підставі Акту про встановлення батьківства № 21 від 27 вересня 2002 року відповідно до спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.