Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 520/13399/14-ц
провадження № 61-13084св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер Фінанс" на рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2015 року у складі судді Калашнікової О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року,
у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 22 березня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11131519000 про надання споживчого кредиту у розмірі 350 000,00 дол. США. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту між банком і ОСОБА_1 26 квітня 2007 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 надав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,1 кв. м, в тому числі житловою - 53,5 кв. м, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2006 року, зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 квітня 2007 року.
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі за кредитним договором від 22 березня 2007 року № 11131519000.
Відповідач належним чином зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 639 057,76 дол. США, що еквівалентно 8 276 944,46 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 335 287,81 дол. США, що еквівалентно 4 342 578,64 грн, сума заборгованості за відсотками - 303 769,95 дол. США, що еквівалентно 3 934 365,81 грн. Позивач направляв ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості за рахунок предмету іпотеки, однак вимога кредитора боржником задоволена не була, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Позивач просив звернути стягнення заборгованості за договором іпотеки від 26 квітня 2007 року шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ "Дельта Банк", а саме: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,1 кв. м, у тому числі житловою - 53,5 кв. м, передану відповідачем в іпотеку у якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - на кв. АДРЕСА_1, загальною площею 73,1 кв. м, в тому числі житловою площею 53,5 кв. м, що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення загальної заборгованості за кредитним договором від 22 березня 2007 року № 11131519000 в сумі 8 276 944,46 грн шляхом передачі у власність ПАТ "Дельта Банк" та визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на кв. АДРЕСА_1, загальною площею 73,1 кв. м, в тому числі житловою - 53,5 кв. м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" судові витрати у сумі 3 654,00 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне затвердження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати також передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Законом України "Про іпотеку".
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки) задоволено частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ "Європартнер Фінанс" (особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки), посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться у редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк", витребувано її з Київського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ТОВ "Європартнер Фінанс".
13 жовтня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності виключно в позасудовому порядку є помилковими, оскільки відповідно до норм законодавства та умов договору іпотеки позасудовий порядок є лише однією із альтернативних підстав на рівні із рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса, а право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю.
Касаційна скарга ТОВ "Європартнер Фінанс"мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не з`ясували, що є предметом розгляду цього спору (квартира чи нежитлове приміщення). Суд апеляційної інстанції вирішив питання про права та обов`язки ТОВ "Європартнер Фінанс", яке придбало спірну квартиру на аукціоні 21 березня 2018 року, проте не залучив його до участі в справі.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційні скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 22 березня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступник АТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11131519000 про надання споживчого кредиту у розмірі 350 000,00 дол. США.
26 квітня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач надав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених вказаним договором, АТ "УкрСиббанк" передало (відступило) АТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитним договором та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ "Дельта Банк" замінює АТ "УкрСиббанк", як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від АТ "УкрСибанк" до АТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до АТ "Дельта Банк" перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 639 057,76 дол. США, що еквівалентно 8 276 944,46 грн.
За змістом розділу 9 кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання "позичальником" своїх зобов`язань за цим договором відшкодування заборгованості перед банком проводиться шляхом, зокрема, звернення стягнення на заставлене майно (т. 1 а. с. 11).
На підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2008 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 103).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").