Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 182/8643/18
провадження № 61-8311св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року у складі судді Бондар Я. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до відповідача з позовними вимогами про стягнення на його користь 5 440,72 дол. США, що становить 153 472,83 грн за виплату кредиту по кредитному договору № 0322/1207/45-003 від 26 грудня 2007 року.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 17 серпня 1985 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 . Рішенням суду від 27 серпня 2013 року шлюб між ними був розірваний. 26 грудня 2007 року він уклав з ВАТ "СВЕДБАНК" кредитний договір № 0322/1207/45-003 на суму 12 000 дол. США на строк до 26 грудня 2017 року. Кредитні кошти призначались для розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення кредитних зобов`язань квартира була передана у заставу банку. Зазначений договір був укладений за згодою на той час його дружини ОСОБА_2 . Її згоду було зафіксовано в договорі і вона знала для яких цілей береться кредит. Отже, оскільки кредитний договір укладався в інтересах сім`ї для придбання квартири, то сторони є солідарними боржниками за цим кредитним договором, що зобов`язує їх обох нести солідарну відповідальність за погашення кредиту.
З грудня 2012 року сторони припинили шлюбні відносини та стали проживати окремо. Тому з грудня 2012 року він самостійно сплачував кошти на погашення кредитних зобов`язань, що склало 10 882,74 дол. США. Рішенням суду від 12 квітня 2016 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки квартира була набута подружжям за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки він самостійно сплачував платежі за квартиру, то вважав, що відповідач повинна йому повернути 1/2 частину сплачених коштів в розмірі 5 440,37 дол. США, що в перерахунку складає 153 472,83 грн. Позивач неодноразово пропонував відповідачу сплатити ці кошти, однак остання відмовляється. Оскільки сторони є солідарними боржниками за кредитним договором, тому відповідач повинна йому повернути кошти, які він самостійно сплачував для погашення кредиту за квартиру, яка є у їх спільній власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 183,64 дол. США. Вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 не усунула недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду апеляційної інстанції від 26 грудня 2019 року, а отже, відповідач, звернувшись із апеляційною скаргою не виявила належної зацікавленості у розгляді справи, оскільки остання після подачі апеляційної скарги не зверталася до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду поданої апеляційної скарги, що вказує на відсутність у відповідача зацікавленості у вирішенні спору по суті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити для продовження розгляду до апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
17 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу із Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи. Заявник вказує, що вона не порушувала строк на апеляційне оскарження, оскільки до апеляційної скарги було додано повідомлення, що підтверджувало, що вона отримала рішення суду першої інстанції 08 листопада 2019 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що у листопаді 2018 року позивач звернувся до відповідача з позовними вимогами про стягнення коштів (а. с. 2 - 4).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 183,64 дол. США. Вирішено питання судових витрат (а. с. 63 - 65).
29 листопада 2019 року не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу (а. с. 69 - 80).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року подану відповідачем апеляційну скаргу залишено без руху для подання клопотання про поновлення процесуального строку та надання доказів поважності причин пропуску процесуального строку (а. с. 83).
Вказану ухвалу суду апеляційної інстанції заявник отримала 09 січня 2020 року (а. с. 85).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року визнано неподаною та повернуто скаржнику (а. с. 86).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).