Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 521/691/17
провадження № 61-6139св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2018 року у складі судді Поліщук І. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна, про визнання недійсним заповіту.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання недійсним заповіту від 03 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В., яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, заповіла ОСОБА_3 своє майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у померлої ОСОБА_4, яка за життя працювала з лютого 2010 року у міському протитуберкульозному диспансері, завідуючим якого була ОСОБА_5, склалися довірчі відносини із останньою, яка навіть після звільнення ОСОБА_4 у 2012 році підтримувала із нею приязні стосунки та допомагала у побуті. 06 липня 2011 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати, та на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2, яка приходиться онукою ОСОБА_5 .
Позивач зазначала, що спадкодавець не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, внаслідок її хвороби у період з 31 липня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, коли вона померла у міській клінічній лікарні № 1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 28 березня 2017 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гарську В. В.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 30 січня 2017 року.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4, складаючи оспорюваний заповіт, усвідомлювала значення своїх дій та мала здатність керувати ними, підстави для визнання заповіту, складеного 04 серпня 2016 року, недійсним відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Малиновського районного суду міста Одеси.
11 вересня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Зазначено, що ОСОБА_4 не могла усвідомлювати свої дії при складенні заповіту. Висновки посмертної судово-психіатричної експертизи ґрунтуються на даних, що померла не знаходилась на обліку психіатричних диспансерах та лікарнях.
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 754/3352/14-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 310/10229/14-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 314/969/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 372/1862/17 та, що суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 06 липня 2011 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати, та на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом П`ятої одеської державної нотаріальної контори Саганович О. Ю. за реєстровим № 2-1002 (т. 1 а. с. 68).
Відповідно до листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гарської В. В. заповіт, посвідчений 06 липня 2011 року ОСОБА_6 державним нотаріусом П`ятої одеської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-1002, скасований ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 71).
04 серпня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений за № 602 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В., яким все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати, та на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 99).
Вказаний заповіт було складено 04 серпня 2016 року о 13:20 вдома у спадкодавця за місцем її проживання: АДРЕСА_1 . Заповіт підписано власноруч ОСОБА_4 .
З копії карти виїзду швидкої допомоги від 04 серпня 2016 року вбачається, що о 14:20 до відділення швидкої допомоги надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_1, де проживала ОСОБА_4
ОСОБА_4 04 серпня 2016 року о 14:30 була оглянута лікарем. Звернулася більш ніж через 24 годин після початку хвороби (приблизно стала почувати себе недобре 01 серпня 2016 року о 04:00). Скарги на загальну слабкість, віддишку в стані спокою та при мінімальному навантаженні, нудота. Зі слів хворої, захворіла 01 серпня 2016 року, коли з`явилася біль в спині, нудота. Прийняла вказані симптоми за харчове отруєння, промивала шлунок. Больовий синдром ближче до вечора пройшов. За медичною допомогою звернулася 03 серпня 2016 року, викликався дільничний лікар. 04 серпня 2016 року сусіди викликали швидку допомогу.
З медичної карти ОСОБА_4 вбачається, що її 04 серпня 2016 року о 15:30 госпіталізовано до кардіологічного відділення КУ "Міська клінічна лікарня №1" з діагнозом інфаркт міокарда, дифузний кардіосклероз, кардіогенний шок, розрив міокарда, стан шоку, колапсу. Хвора, перебуваючи на стаціонарному лікуванні була при свідомості, при огляді лікаря скаржилася на віддишку, стан важкий, спостерігалась в`ялість. В 20:53 у хворої настала зупинка дихання та кровообігу. В 21:35 констатовано смерть.
ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21:35 ОСОБА_4 померла, причина смерті гостра серцево-судинна недостатність, на день смерті померлій було 69 років.
З пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_4 за життя будь-яких дивностей хворобливого характеру в поведінці не проявляла, була до дня смерті адекватною жінкою, навіть в побуті була раціональною, весь час перебувала в повному розумі, слідкувала за собою, незважаючи на пенсійний вік, в момент госпіталізації останньої бригадою швидкої медичної допомоги, вона перебувала в свідомості, спілкувалась з лікарями, описуючи свої скарги на стан здоров`я. Свідок ОСОБА_5, яка посилалася на слабкий стан ОСОБА_4 під час розмови з нею за телефоном 03 серпня 2016 року, тим не менш не повідомляла, що вона не розуміла того, про що і з ким розмовляє.
В письмових поясненнях приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська В. В. зазначила, що 04 серпня 2016 року за реєстровим № 602, нею був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_4 . Під час особистої розмови були з`ясовані наміри ОСОБА_4 щодо посвідчення заповіту на користь ОСОБА_3 . Заповідачем особисто, власноручно складено, підписано та подано заяву з проханням посвідчити заповіт на користь ОСОБА_3 . При цьому, психічний та фізичний стан заявника був стабільним.
Висновком судово-психіатричної експертизи від 02 липня 2018 року, призначеної ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 01 лютого 2018 року, підтверджено, що ОСОБА_4 за представленими даними у період часу, якому відповідає укладання заповіту 04 серпня 2016 року хронічного, стійкого психічного розладу не виявляла, була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 1 а. с. 212 - 214).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.