Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 1519/2-572/11
провадження № 61-16097св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2009 року Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради (далі - Малиновська РА) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 без оформлення дозвільних документів самочинно збудовані прибудови літ. "а1", "а2", будинок літ. "Д", вбиральня літ. "З", гараж літ. "Л" за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи наведене ОСОБА_4 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести самовільно реконструйоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану згідно із технічним паспортом від 27 травня 2014 року, а також встановити порядок виконання рішення, за яким у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку застосувати вимоги частини другої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" щодо примусової організації виконавчих дій, спрямованих на знесення самочинно збудованих об`єктів.
ОСОБА_1 також звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності його та ОСОБА_2, з 1970-х років між сторонами склався порядок користування земельною ділянкою, на якій домоволодіння розташоване. ОСОБА_2 без оформлення дозвільних документів було самочинно збудовані певні будівлі за рахунок землі спільного користування, що викликало перешкоди в належному і повному користуванні ним своєю власністю.
Враховуючи викладене ОСОБА_1 просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою площею 566 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого виділити йому в користування ізольовану земельну ділянку площею 274 кв. м відповідно графічного додатку № 2 до висновку судової експертизи з наступними межами: - з відступом від фасадної сторони земельної ділянки (вул. Подільська) з відрізків довжиною: 5,49 м + 0,85 м + 4,34 м, поворот наліво до перетину з житловим будинком літ. "А" на відстань 1,17 м і далі по міжквартирним перегородкам до зовнішньої стіни; - уздовж зовнішньої стіни прибудови літ. "а1" і далі довжиною 9,27м.; - поворот наліво довжиною 1,41м.; - поворот направо довжиною 6,22м.; - поворот наліво до перетину з фасадною стороною земельної ділянки (вул. Подільська) з відрізків довжиною: 3,22 м + 4,51 м + 1,25 м; виділити в користування ОСОБА_2 ізольовану земельну ділянку площею 283 кв. м з вищезазначеними межами; зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому в огороджені виділеної в користування частини земельної ділянки площею 274 кв. м металевою огорожею.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року у складі судді Плавича І. В. у задоволенні позову ОСОБА_5 .
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого: в користування ОСОБА_1 виділено ізольовану земельну ділянку площею 274 кв. м відповідно до графічного додатку № 2 до висновку № 6692 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 05 лютого 2008 року, складеного судовим експертом Одеського НДІСЕ з наступними межами: - з відступом від фасадної сторони земельної ділянки (вул. Подільська) з відрізків довжиною: 5,49 м + 0,85 м + 4,34 м, поворот наліво до перетину з житловим будинком літ. "А" на відстань 1,17 м і далі по міжквартирним перегородкам до зовнішньої стіни; - уздовж зовнішньої стіни прибудови літ. "а1" і далі довжиною 9,27 м; - поворот наліво довжиною 1,41 м; - поворот направо довжиною 6,22 м; - поворот наліво до перетину з фасадною стороною земельної ділянки (вулиця Подільська) з відрізків довжиною: 3,22 м + 4,51 м + 1,25 м; в користування ОСОБА_2 виділено ізольовану земельну ділянку площею 283 кв. м відповідно до графічного додатку № 2 до висновку № 6692 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 05 лютого 2008 року, складеного судовим експертом Одеського НДІСЕ з вищезазначеними межами, зобов`язавши при цьому не перешкоджати ОСОБА_1 в огороджені виділеної в користування частини земельної ділянки площею 274 кв. м металевою огорожею.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, місцевий суд виходив із того, що позивачем не доведено наявності порушення прав будь-яких заінтересованих осіб прибудовою, оскільки з набуттям майнових прав на спірне домоволодіння чоловік ОСОБА_2 набув майнових прав і на відповідну земельну ділянку, яка виділялась під забудову попередньому власнику.
Враховуючи те, що позасудовим шляхом сторонами не було вирішено питання щодо спільного користування нерухомим майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення порядку користування спільним майном за варіантом, що визначений під номером "першим" висновку № 6692 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 05 лютого 2008 року.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 червня 2017 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року доповнено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 917 грн 60 коп.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу Малиновської РА задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії скасовано.
Закрито провадження за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, про встановлення порядку користування земельною ділянкою скасовано, ухвалено нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не було з`ясовано, чи передавалась спірна земельна ділянка у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки матеріали справи не містять доказів такого.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що до ОСОБА_1 перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, якою користувався його спадкодавець, а тому підстав для зміни порядку користування земельною ділянкою немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що за життя його батько та ОСОБА_6 поділили пополам будинок, проте договору про порядок користування земельною ділянкою, на якій він розташований, із графічним визначенням її меж, координат та площ так і не уклали. Вказував, що, скориставшись цим, ОСОБА_6, а потім і ОСОБА_2 самочинно добудували свою частину домоволодіння й поступово захопили більшу частину земельної ділянки. Наведене підтверджується додатковим висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 травня 2015 року № 6692, яким встановлено, що станом на 2015 рік у фактичному користуванні ОСОБА_2 знаходиться більша частина земельної ділянки домоволодіння площею 308 кв. м, а у нього - 258 кв. м.
При цьому як землекористувач він щорічно сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою площею 281 кв. м.
Посилаючись на пункти Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" просив скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_3, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 05 травня 1958 року, укладеного між виконавчим комітетом Іллічівської районної ради депутатів трудящих м. Одеси та ОСОБА_7, останньому було надано земельну ділянку площею 559 кв. м під будівництво одноповерхового жилого будинку з 4 житловими кімнатами, житловою площею 45,47 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 80).
Рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради депутатів трудящих м. Одеси від 16 серпня 1958 року № 901 "Про відвід земельних ділянок під індивідуальне житлобудівництво" ОСОБА_7 відведено земельну ділянку під індивідуальне житлобудівництво площею 559 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, а. с. 72).
Згідно договору купівлі-продажу від 04 грудня 1958 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_6 придбав половину належного ОСОБА_7 незакінченого будівництвом домоволодіння у АДРЕСА_4 . Вказаний договір посвідчено нотаріусом державної нотаріальної контори м. Одеси, реєстровий № 10194 (т. 1, а. с. 21).
ОСОБА_6 було збудовано 1/2 частину житлового будинку літ. "А" з прибудовами літ. "а1", "а2", житловий будинок літ. "Д" з прибудовами літ. "д", "д1", сарай літ. "Е", гараж літ. "Л", вбиральня літ. "З", сарай літ. "Ж".
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 30 серпня 1991 року.
За життя ОСОБА_6 вживались заходи для оформлення документів на відповідну частину домоволодіння та здачі будівель до експлуатації. Так, в період з грудня 1991 року до лютого 1992 року добудована ОСОБА_8 . Частина будинку прийнята до експлуатації комісією Іллічівського райвиконкому міста Одеси на підставі заяви дружини померлого - ОСОБА_2 .
Рішенням № 364 від 20 лютого 1992 року Іллічівський райвиконком затвердив акт приймальної комісії про прийомку в експлуатацію частини будинку, яка належала ОСОБА_9 .
Рішенням № 1961 від 01 грудня 1992 року Іллічівський міськвиконком затвердив перерахунок ідеальних часток зазначеного домоволодіння, згідно якого доля ОСОБА_10 . Склала 65/100 частин домоволодіння. Також цим рішенням було визначено оформити право власності на 65/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та видати свідоцтво про право власності.
На підставі цього рішення ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_10 . В свою чергу, на підставі наведених документів ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 травня 1993 року, посвідчене державним нотаріусом П`ятої одеської державної нотаріальної контори під реєстровим №120/93, на 65/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається з двох кам`яних житлових будинків (1/2 частина літ. "А" та літ. "Д"), жилою площею 85,4 кв. м, сарай літ. "Е", гараж літ. "Л", вбиральня літ. "З", сарай літ. "Ж".
Судовим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2006 року було визнано недійсними акт державної приймальної комісії Іллічівського району м. Одеси про прийняття в експлуатацію 1/2 частини спірного будинку; рішення Іллічівського райвиконкому міста Одеси № 364 від 20 лютого 1992 року в частині затвердження акту приймальної комісії та оформлення права приватної власності на 1/2 частину спірного домоволодіння за ОСОБА_6 ; рішення Іллічівського райвиконкому міста Одеси № 1961 від 01 грудня 1992 року; свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_10 від 28 січня 1993 року; свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 від 14 травня 1993 року.
При цьому суд виходив з того, що будівництво спірних будівель та подальше їх прийняття до експлуатації в 1991-1993 роках здійснювалось ОСОБА_6 без узгодження із співвласниками домоволодіння.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.