Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 755/11585/16-ц
провадження № 61-446св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко-житлосервіс",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Ігнатченко Н. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко-житлосервіс" (далі - ТОВ "Ліко-житлосервіс") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 49 від 23 червня 2008 року про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати грошові кошти у розмірі 287 грн за утримання та експлуатацію стоянки.
Проте, відповідач свої зобов`язання, передбачені вказаним договором, належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01 лютого 2012 року по 31 червня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 3 623 грн, яку просило стягнути суд ТОВ "Ліко-житлосервіс".
03 листопада 2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Ліко-житлосервіс" про захист прав споживача прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 червня 2008 року між сторонами укладено договір № 49 про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території.
Вказував, що протягом строку дії договору не здійснюється ремонт приміщень, внаслідок чого на стінах обсипалась штукатурка та утворився грибок, зіпсувалось покриття проїжджої частини стоянки та утворились ями.
Зазначав, що протягом року (з серпня 2015 року) не усунуті наслідки прориву каналізації при вʼїзді на стоянку та другого пдʼїзду до будинку 60/5 по вул. Ломоносова у м. Києві.
Також відповідач не надає послуги по здійсненню паркування та видачі транспортних засобів, касове обслуговування, водопостачання, належне прибирання і ремонт.
Крім того, посилався на порушення ТОВ "Ліко-житлосервіс" Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, а саме пунктів 5.1, 15, 30.
Враховуючи вищевикладене просив захистити права споживача шляхом зобов`язання ТОВ "Ліко-житлосервіс"усунути порушення умов договору про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року позовну заяву ТОВ "Ліко-житлосервіс" про стягнення заборгованості за отримані послуги залишено без розгляду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будь-які акти-претензії про неналежне надання або ненадання послуг ТОВ "Ліко-житлосервіс" складалися відповідно до статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а тому факт неналежного надання послуг є недоведеним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами було немотивовано відхилено аргументи та докази, надані ним, а тому вони безпідставно відмовили у судовому захисті прав споживачу. Також вказує, що місцевий суд проводив виклик свідків із порушенням статей 128, 130 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником машино-місця № 10 ( Блок Б), яке розташовано на підземній автостоянці по АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 1).
Згідно акта прийому-передачі підземної автостоянки від 01 вересня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТМО "Ліко-Холдінг" передало в обслуговування ТОВ "Ліко-житлосервіс" підземну автостоянку на 44 машиномісця, загальною площею 2 226,8 кв. м по АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 68-83).
23 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Ліко-житлосервіс" укладено договір про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території (т. 1, а. с. 6-8, 9).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.