ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №806/2950/15
адміністративне провадження №К/9901/19403/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Юрченко В. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (судді Залімський І. Г., Мацький Є. М., Сушко О. О.) у справі № 806/2950/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 22 липня 2015 року № 0007032200 у частині збільшення на 3159513,00 грн суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 17 листопада 2015 року позов задовольнив.
15 січня 2016 року Новоград-Волинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Житомирській області звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 січня 2016 року апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з несплатою судового збору.
За клопотанням апелянта, строк для усунення виявлених судом недоліків поданої апеляційної скарги ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року продовжувався.
Ухвалою від 22 березня 2016 року Житомирський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу повернув апелянту внаслідок невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
12 травня 2016 року відповідач вдруге звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, долучивши до такої скарги докази сплати судового збору (платіжне доручення від 28 квітня 2016 року №157) та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, на обґрунтування якої зазначило про неможливість сплати судового збору внаслідок відсутності у кошторисі податкового органу відповідних коштів.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2016 року визнав наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними. Цією ж ухвалою суд залишив подану відповідачем апеляційну скаргу без руху та запропонував у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.
30 червня 2016 року відповідач подав до апеляційного суду клопотання, в якому, посилаючись на неналежне фінансування, просив визнати причини пропуску на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 липня 2016 року, на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), відмовив Новоград-Волинській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року внаслідок неусунення відповідачем недоліків, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2020 року скасовано ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2016 року, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
При цьому суд виходив із того, що відповідач 30 червня 2016 року, тобто у строк визначений судом з урахуванням особливостей статті 103 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на адресу суду апеляційної інстанції направив заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 23 червня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року.
Не погодившись із цією ухвалою, Головне управління ДПС у Житомирській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить ухвалу скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
На обґрунтування своїх доводів відповідач посилається, зокрема на те, що він не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги та вживав заходи щодо подання належним чином оформленої апеляційної скарги.
Переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.
Відповідно до частини другої статті 186 КАС України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.