П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/20/20
Провадження № 11-135заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника позивача - Самарець А. М.,
представника відповідача - Нарольської Т. С.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2020 року (судді Губська О. А., Загороднюк А. І., Кашпур О. В., Смокович М. І., Соколов В. М.),
УСТАНОВИЛА:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 17 грудня 2019 року № 3517/0/15-19(далі - Рішення), яким за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС) ОСОБА_1 звільнено з посади судді Краснолуцького міського суду Луганської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України у зв`язку з відмовоюсудді від кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послався на те, що про дату складання іспиту, окрім як шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Комісії, він не повідомлявся. При цьому у зв`язку з його проживанням на непідконтрольній Україні території міста Хрустального Луганської області, де діють інтернет-провайдери, які блокують український сегмент, позивач не мав доступу до офіційного вебсайту Комісії та не був обізнаний про зміст розміщеної на ньому інформації, а тому з об`єктивних причин не з`явився для складення іспиту та не надав Комісії (як було запропоновано на її сайті) пояснень чи документів на підтвердження поважності причин неявки. Наведені обставини Комісія безпідставно розцінила як відмову судді від кваліфікаційного оцінювання та внесла ВРП подання з рекомендацією звільнення позивача з посади судді.
Лише 7 листопада 2019 року, перебуваючи в доньки в Сумській області, позивач випадково дізнався про призначення у ВРП до розгляду подання Комісії про його звільнення, яке 17 грудня 2019 року відповідачем було задоволено.
На переконання ОСОБА_1 , Рішення ВРП про його звільнення є невмотивованим та не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді, адже в ньому не вказано мотивів відхилення аргументів судді про поважність причин неявки для складення іспиту, а також обґрунтування того, чому неявка судді на кваліфікаційне оцінювання з об`єктивних причин ВРП кваліфікувала саме як відмову від його проходження при тому, що позивач відповідної заяви до Комісії не подавав, відсутність наміру такої відмови підтвердив на засіданні ВРП, зазначивши про готовність пройти кваліфікаційне оцінювання в будь-який час за умови належного його повідомлення про дату та час складання іспиту.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 5 березня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції вважав доводи позивача про невмотивованість спірного рішення ВРП безпідставними та вказав на те, що воно містить посилання на визначену законом підставу звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про їх наявність.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції,ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушує питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 навів згадані раніше доводи щодо невмотивованості оскаржуваного Рішення ВРП, додатково вказавши, що проведення ВРП в його справі саме закритого засідання не звільняє цей орган від обов`язку викладення в рішенні мотивів його прийняття, адже це не може вважатися розголошенням інформації, що стала відома в закритому судовому засіданні. Тому суд неправильно застосував положення статті 20 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", вказавши, що інформація, яка стала підставою для розгляду питання звільнення ОСОБА_1 з посади судді, не могла бути відображена в оскаржуваному Рішенні ВРП.
На переконання ОСОБА_1 , суд першої інстанції фактично перебрав на себе функції ВРП як відповідача, доводячи за нього правомірність оскаржуваного Рішення, взявши до того ж до уваги відзив, поданий від імені ВРП особою, яка не підтвердила належним чином свої повноваження як представника цього органу.
Крім того, скаржник посилається на ненадання судом оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 не отримує суддівську винагороду з 2014 року, судом не з`ясовано, чи є в позивача доступ до мережі "Інтернет" загалом або до сайтів Комісії та ВРП зокрема, чи була в позивача матеріальна та фізична можливість приїхати до міста Києва задля проходження кваліфікаційного оцінювання.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вважаючи це рішення законним і обґрунтованим.
ВРП зазначає, що оскаржуване ОСОБА_1 .Рішення ухвалено повноважним складом цього органу та підписано всіма членамиВРП, які брали участь у його ухвалені, містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, тому підстав для його скасування немає.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та представник ВРП підтримали доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву представника ВРП, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до частини першої статті 112 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою встановлено загальні умови звільнення судді з посади, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Водночас згідно з пунктом 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Таким чином, Конституцією України передбачено, що підставою для звільнення судді з займаної посади є виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання.
Пунктом 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії Комісії.
Частинами першою та третьою статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи ВККС визначається цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ВККС проводить кваліфікаційне оцінювання.
Положенням частини першої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
Так, Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання, показники кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, відповідно до якого Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
Відповідно до пункту 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП в пленарному складі на підставі подання Комісії в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Статтею 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" визначено порядок розгляду питання про звільнення судді з посади за особливими обставинами. Зокрема, питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених вказаними положеннями Основного Закону України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
Частиною другою статті 30 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" визначено, що засідання ВРП у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП або Дисциплінарної палати відповідно. Рішення ВРП, її органів ухвалюється у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), бути присутніми у якому іншим особам, крім членів цього органу чи Дисциплінарної палати, які мають право голосу при ухваленні рішення, забороняється.
У ході розгляду справи встановлено такі обставини.
Указом Президента України від 11 травня 2004 року № 514/2004 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Краснолуцького міського суду Луганської області строком на п`ять років, постановою Верховної Ради України від 1 квітня 2010 року № 2008-VІ обраний на посаду судді безстроково.
Влітку 2014 року припинено роботу Краснолуцького міського суду Луганської області у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції.
На підставі статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних Краснолуцькому міському суду Луганської області.
Згідно з розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року № 2710/38-14 розгляд справ, підсудних Краснолуцькому міському суду Луганської області, здійснюється Новопсковським районним судом Луганської області.