П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
Провадження № 11-2сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представник скаржника - Остапенко Д. М.,
представник Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 28 листопада 2019 року № 3244/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 серпня 2019 року № 2294/1дп/15-19, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 28 листопада 2019 року № 3244/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 серпня 2019 року № 2294/1дп/15-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ".
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що нею не було вчинено істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), через що до неї не може бути застосоване дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення.
3. Скаржниця вказала, що застосування до судді найсуворішого виду дисциплінарного стягнення є непропорційним до обсягу допущених процесуальних порушень, а відповідач не обґрунтував належним чином неможливість застосування менш тяжкого виду стягнення. При цьому ВРП під час прийняття рішення не врахувала позитивні характеристики судді, її попередній досвід і статус внутрішньо переміщеної особи.
4. ОСОБА_1 також зазначила, що ВРП не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами настання негативних наслідків, які б свідчили про підрив авторитету правосуддя в цілому у зв`язку з прийняттям суддею відповідного рішення, та не навела доказів негативного сприйняття або засудження суспільством вчинених суддею дій.
5. На думку скаржниці, ВРП проігнорувала частину важливих для розгляду її справи аргументів, зокрема щодо скасування банківського іпотечного обтяження під час процедури банкрутства та щодо відступлення Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль", Банк) своїх прав стосовно спірного нерухомого майна на користь третіх осіб. Поза увагою ВРП залишився й той факт, що відомості про обтяження спірного майна іпотекою на користь Банку за договором від 21 липня 2008 року були виключені з Державного реєстру на підставі відповідного рішення господарського суду ще наприкінці 2012 року, а тому не могли бути відомі судді під час розгляду справи у 2017 році. Іпотечне обтяження спірного майна на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на момент розгляду суддею справи було скасовано в межах процедури банкрутства, а тому немає підстав вважати Банк юридичною особою, яка "мирно володіє своїм майном", тобто суб`єктом прав, передбачених статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Факт відступлення Банком своїх прав щодо спірного майна на користь третіх осіб свідчить про отримання ним фінансового задоволення від цього правочину, а відтак дії судді не могли спричинити шкоду майновим інтересам фінансової установи. Факт перебування Акціонерного товариства закритого типу "Харківмаш" (далі - АТЗТ "Харківмаш") у процедурі банкрутства свідчить про те, що відчуження будь-якого майна цього підприємства спрямоване на задоволення вимог низки кредиторів, а не лише Банку, проте ВРП не перевірила цих обставин і не встановила черговості вимог таких кредиторів.
6. За таких обставин, на переконання ОСОБА_1, неможливо стверджувати про вчинення суддею дисциплінарного проступку за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
7. Скаржниця також послалась на те, що:
- вона є внутрішньо переміщеною особою, була переведена з міста Єнакієве до міста Харкова у 2015 році, а тому мала об`єктивні складнощі з визначенням меж адміністративних районів міста;
- зазначення Дисциплінарною палатою про порушення суддею правил юрисдикції є необґрунтованим, оскільки не було підстав для розгляду справи поза межами цивільної юрисдикції;
- посилання дисциплінарного органу про розгляд Фрунзенським районним судом міста Харкова аналогічної справи є безпідставними, оскільки за суб`єктним складом сторін та змістом позовних вимог обидві справи істотно відрізняються, а відтак не є аналогічними;
- суддею не було допущено поведінки, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, оскільки нею не було вчинено жодної з дій, вказаних у пункті 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а подібна поведінка повинна полягати у вчиненні умисних дій та не може характеризуватися необережною формою вини;
- рішення ВРП не містить обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
8. Такі доводи, на думку скаржниці, є підставою для скасування рішення ВРП від 28 листопада 2019 року № 3244/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 серпня 2019 року № 2294/1дп/15-19.
Позиція учасників справи
9. 16 квітня 2020 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що: оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні; суддю ОСОБА_1 та її представника - адвоката Остапенка Д. М. було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги, зазначена інформація оприлюднена на офіційному вебсайті ВРП; у засіданні ВРП були присутні ОСОБА_1 та її представник, які підтримали доводи, викладенні у скарзі судді на рішення Дисциплінарної палати; оскаржуване рішення ВРП також містить посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
10. На думку ВРП, обґрунтованість рішення полягає не в тому, що воно має містити детальний письмовий опис обставин, зокрема всі висновки (відомості), наявні в дисциплінарному провадженні, або детальні пояснення особи, яка притягається до відповідальності, та їх спростування, а в тому, що такі обставини мають бути враховані при його прийнятті. Скарга представника судді ОСОБА_1 була прийнята ВРП, на засіданні якої було заслухано пояснення судді та доводи іі представника, а тому немає підстав вважати, що такі доводи не були враховані ВРП з мотивів їх детального (дослівного) невідображення в оскаржуваному рішенні.
11. ВРП також зазначила, що підставою притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали встановлені її Першою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать про те, що суддею Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 під час розгляду справи № 643/1269/17-ц допущено порушення вимог статей 6, 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не виконано вимоги статті 74 цього Кодексу, порушено статтю 6 Конвенції, вимоги статей 2, 8, 114-116, 122, 127, 213 ЦПК України, грубо порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, статтю 41 Конституції України та пункт 2 частини першої статті 3, статтю 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також статтю 2 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV "Про доступ до судових рішень" (далі - Закон № 3262-IV). Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1, допустивши дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами "а", "в" пункту 1, пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, вчинила істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII, що є несумісним зі статусом судді. Таким чином, дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 здійснено з дотриманням процедури, передбаченої законодавством України. Рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ухвалено Першою Дисциплінарною палатою ВРП у межах визначених законом повноважень.
12. Стосовно тверджень скаржниці про непідтвердження висновку про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, ВРП зазначила, що з урахуванням невиконання та грубого порушення суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 643/1269/17-ц вимог процесуального закону, зокрема статей 2, 6, 8, 74, 114-116, 122, 127, 213 ЦПК України, порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 6 Конвенції, що мало істотні негативні наслідки, ухвалення рішення щодо спору, стосовно якого вже було наявне судове рішення, яке набрало законної сили, а також його ухвалення у надзвичайно стислі строки, незважаючи на значне судове навантаження, несвоєчасне надсилання копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (ухвалу про відкриття провадження в цій справі надіслано судом лише 06 березня 2017 року, а повний текст судового рішення - 14 березня 2017 року), Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла обґрунтованого висновку про те, що грубі порушення суддею ОСОБА_1 законодавства під час здійснення судочинства свідчать про необ`єктивний та небезсторонній розгляд справи № 643/1269/17-ц. Такий спосіб здійснення суддею правосуддя порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, а, отже доводи скаржниці щодо необґрунтованості та недоведеності наявності в її діях такого обов`язкового елементу дисциплінарного порушення, як підрив суспільної довіри до суду, є безпідставними.
13. ВРП указала, що врахувала позитивну характеристику та високі показники роботи судді ОСОБА_1 , однак з огляду на характер і наслідки вказаних дисциплінарних проступків та ступінь її вини вважала пропорційним і необхідним застосування до неї дисциплінарного стягнення саме у виді подання про звільнення судді з посади. Крім того, відповідно до даних офіційного вебсайту ВРП рішенням ВРП від 04 березня 2019 року № 652/2дп/15-19 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
14. На підставі наведеного ВРП вважає, що з урахуванням усіх досліджених обставин застосування Дисциплінарною палатою до судді ОСОБА_1 найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам з огляду на їхній характер та наслідки й таким, що відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ та статті 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
15. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Рух скарги
16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 березня 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 28 листопада 2019 року № 3244/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 серпня 2019 року № 2294/1дп/15-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ".
17. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 21 квітня 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18. У судовому засіданні 10 вересня 2020 року представник скаржниці підтримав скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
19. Представник ВРП у судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Обставини, установлені матеріалами справи
20. Указом Президента України від 02 червня 2007 року № 485/2007 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Єнакіївського міського суду Донецької області вперше, а Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2012 року № 4857-VI обрана суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 07 квітня 2015 року № 203/2015 ОСОБА_1 переведена на посаду судді Московського районного суду міста Харкова.
21. 04 липня 2017 року до ВРП надійшла окрема ухвала Апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2017 року щодо факту порушення чинного законодавства суддею Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 під час розгляду справи № 643/1269/17-ц.
22. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП вказану скаргу передано члену ВРП ОСОБА_2 для проведення перевірки.
23. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_2 запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 .
24. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 21 червня 2019 року № 1694/1дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 .
25. Рішенням від 30 серпня 2019 року № 2294/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула до дисциплінарної відповідальності суддю Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
26. Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що 31 січня 2017 року до Московського районного суду міста Харкова надійшов позов ОСОБА_3, відповідачами у якому зазначено ОСОБА_4, АТЗТ "Харківмаш" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал техносервіс" (далі - ТОВ "Метал техносервіс").
27. Того самого дня суддею ОСОБА_1 відкрито провадження у справі № 643/1269/17-ц та призначено її до розгляду на 07 лютого 2017 року.
28. Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 07 лютого 2017 року, ухваленим під головуванням судді ОСОБА_1, позов задоволено частково. Визнано іпотекодавцем АТЗТ "Харківмаш" за договором іпотеки від 11 лютого 2016 року, укладеним між ОСОБА_3 і ТОВ "Метал техносервіс". У рахунок погашення заборгованості в розмірі 5 721 828 грн 93 коп. за договором позики від 11 лютого 2016 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки, власником якого є АТЗТ "Харківмаш". В іншій частині в задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на двокімнатну квартиру, власником якої є ОСОБА_4, відмовлено.
29. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2017 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 07 лютого 2017 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, АТЗТ "Харківмаш", третя особа - ТОВ "Метал техносервіс", про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
30. Водночас Апеляційний суд Харківської області постановив окрему ухвалу від 26 червня 2017 року щодо факту порушення чинного законодавства суддею Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 під час розгляду справи № 643/1269/17-ц.
31. За наслідками розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддею Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 під час розгляду справи № 643/1269/17-ц допущено порушення вимог статей 6, 127 ЦПК України, не виконано вимоги статті 74 цього Кодексу, порушено статтю 6 Конвенції, вимоги статей 2, 8, 114-116, 122, 127, 213 ЦПК України, грубо порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, статтю 41 Конституції України та пункт 2 частини першої статті 3, статтю 321 ЦК України, а також статтю 2 Закону № 3262-IV.
32. Перша Дисциплінарна палата кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами "а", "в" пункту 1 та пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; порушення засад гласності і відкритості судового процесу; істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції; грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків; несвоєчасне надання суддею копій судових рішень для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; допущення поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.
33. Також Перша Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1, допустивши дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами "а", "в" пункту 1, пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, вчинила істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, що є несумісним зі статусом судді.
34. 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 серпня 2019 року № 2294/1дп/15-19.
35. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 03 жовтня 2019 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП Овсієнка А. А.
36. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі, член ВРП ОСОБА_5 склав доповідь від 15 листопада 2019 року про відсутність підстав для скасування зазначеного вище рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.
37. Розглянувши скаргу ОСОБА_1, ВРП прийняла рішення від 28 листопада 2019 року № 3244/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 серпня 2019 року № 2294/1дп/15-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 .
38. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП виходила з того, що:
- рішення Першої Дисциплінарної палати про розгляд дисциплінарної справи за відсутності судді не суперечило вимогам законодавства, а дисциплінарний орган діяв у межах та в спосіб, що передбачені законом, у зв`язку із чим доводи скарги в цій частині не підтверджено;
- суддя Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 прийняла до провадження справу, предметом спору в якій були об`єкти нерухомого майна, розташовані в іншому районі міста Харкова. На ці обставини звернув увагу й Апеляційний суд Харківської області, зазначивши в окремій ухвалі про те, що виходячи зі змісту позовної заяви у справі № 643/1269/17-ц і підстав, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, системно аналізуючи матеріали справи, слід дійти висновку про те, що сторонами штучно створені підстави для звернення до Московського районного суду міста Харкова, при тому, що справа підлягала розгляду за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням іпотечного майна, тобто Фрунзенським районним судом міста Харкова;
- матеріали справи № 643/1269/17-ц не містили відомостей, якими підтверджувалось, що судом виконувались дії, передбачені статтями 74, 127 ЦПК України, отже, дисциплінарний орган дійшов правильного висновку, що суддею ОСОБА_1 не виконано обов`язку, передбаченого статтями 6, 74, 127 ЦПК України, оскільки суддя не перевірила, чи були повідомлені сторони про розгляд справи відповідно до статті 74 ЦПК України, і, як наслідок, особи, які брали участь у справі, не були повідомлені про призначене на 07 лютого 2017 року судове засідання саме у тому порядку, який передбачений нормами процесуального закону;
- перевіряючи факт неналежного повідомлення АТЗТ Харківмаш" як відповідача у справі про день і час її розгляду, дисциплінарна палата лише встановила, що ліквідатор АТЗТ "Харківмаш" в апеляційній скарзі на рішення судді ОСОБА_1 у справі № 643/1269/17-ц стверджував, що жодної особи на представництво інтересів АТЗТ "Харківмаш" у цій справі не уповноважував, а отже, матеріали справи не містять відомостей, які б спростовували необізнаність АТЗТ "Харківмаш" щодо наявності у провадженні суду відповідного спору. На вказані обставини звернув увагу і Апеляційний суд Харківської області, зазначивши про це в постановленій ним окремій ухвалі від 26 червня 2017 року;
- не виконавши вимоги статей 74, 127 ЦПК України, що унеможливило участь у справі належного представника відповідача - АТЗТ "Харківмаш", суд був позбавлений можливості виконати обов`язкові дії, зокрема, шляхом надання оцінки аргументам відповідача - АТЗТ "Харківмаш" щодо суті спору, обґрунтованим, у тому числі, відомостями щодо майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;
- наявними у судовій справі матеріалами підтверджується, що невиконання суддею ОСОБА_1 вимог статей 74, 127, 159, 214 ЦПК України призвело до того, що заставного кредитора АТЗТ "Харківмаш" - ПАТ "Райффайзен банк Аваль" не було залучено до участі у справі, що унеможливило реалізацію ним процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та вирішено питання про майно, щодо якого Банк має право вимоги;
- внаслідок порушення суддею ОСОБА_1 вимог ЦПК України об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, було відчужено, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 30 березня 2017 року;
- несвоєчасне надання суддею ОСОБА_1 копії ухвали від 31 січня 2017 року про відкриття провадження у справі № 643/1269/17-ц та копії повного тексту судового рішення від 07 лютого 2017 року для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме 06 та 14 березня 2017 року відповідно (в період, коли вчинялись дії щодо відчуження майна), свідчить про умисність дій судді, спрямованих на обмеження доступу ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до інформації про розгляд указаної цивільної справи та ухвалені в ній судові рішення й ускладнення в подальшому їх оскарження у встановленому законом порядку. Це позбавило ПАТ "Райффайзен банк Аваль" можливості для звернення стягнення на предмет іпотеки, яким були ці об`єкти нерухомого майна, та можливості фактично повернути належні Банку грошові кошти шляхом реалізації предмета іпотеки та першочергового задоволення кредиторських вимог, що становлять понад дев`ятнадцять мільйонів гривень;
- допустивши порушення вимог статей 114, 115, 122 ЦПК України під час відкриття провадження у справі (31 січня 2017 року) та не виконавши вимоги статті 116 ЦПК України до моменту ухвалення в ній рішення (07 лютого 2017 року), суддя ОСОБА_1 не встановила, що Фрунзенським районним судом міста Харкова розглядалась аналогічна справа (справа № 645/2588/16-ц) і 22 червня 2016 року позов було задоволено, а рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року рішення суду першої інстанції було скасовано і позивачу ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки (об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі, які були предметом позову у справі № 643/1269/17-ц).
39. ВРП погодилась із висновками її Першої Дисциплінарної палати про те, що вказані вище дії судді ОСОБА_1 слід кваліфікувати як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді, а також про необхідність застосування до судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника
40. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
41. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
42. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
43. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
44. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
45. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
46. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
47. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
48. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
49. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
50. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
51. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
52. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою, навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції" (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства", заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайян проти Сполученого Королівства" та пункт 43 згаданого рішення у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства").
53. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
54. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.