Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 641/8007/17
провадження № 61-2577св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова, у складі судді Григор`єва Б. П., від 17 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С., від 27 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову вказав, що його баба ОСОБА_4 у 1966 році отримала двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, у якій станом на час подання позовної заяви зареєстровано три особи, з яких мешкають тільки дві: він (позивач) та ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у цій квартирі з 1986 року, але не мешкає у ній без поважних причин понад двадцять років. За таких обставин позивач вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, а тому просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав достатніх і належних доказів непроживання відповідача у спірному житловому приміщенні понад 6 місяців без поважних причин. Крім того, суди при вирішенні спору врахували, що наймодавець в особі Харківської міської ради заперечував проти задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди при вирішенні цього спору не врахували обставини щодо відсутності згоди членів сім`ї на вселення відповідача у спірну квартиру, а також відсутність угоди між ними щодо проживання останнього у вказаному житлі. Матеріалами справи підтверджено факт придбання відповідачем житлового будинку, його постійне проживання у цьому житлі та, як наслідок, втрата права на спірне житло з січня 2008 року. Показання свідків є належним доказом постійного непроживання відповідача у спірному житлі.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 31 січня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із даними контрольного талону до ордеру № 114301 від 10 серпня 1966 року ОСОБА_5 на сім`ю у складі трьох осіб (вона, її чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_2 ) було надано спірне житло.
Відповідно до довідки КП "Жилкомсервіс" № 24467/2/07-05 від 07 листопада 2017 року за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано три особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 .
У постанові про відмову у відкритті кримінальної справи від 31 серпня 2010 року за заявою ОСОБА_1 зазначено, що при проведенні бесіди з сусідами, встановлено, що місце проживання ОСОБА_2 їм невідомо. Встановити місце знаходження ОСОБА_2 не виявилось можливим.
У висновку Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України від 24 серпня 2013 року зазначено, що в ході перевірки не виявилось можливим встановити місце проживання ОСОБА_2 .
Відповідно до відповіді комунального закладу охорони здоров`ям Харківської міської поліклініки № 5 від 25 вересня 2017 року ОСОБА_2 до поліклініки впродовж 2017 року не звертався.
З відповіді ПАТ "Укрпошта" від 26 вересня 2017 року № 09-07.1163 вбачається, що при перевірці виробничих документів відділення поштового зв`язку Харків - 96, встановлено, що за період з 01 квітня 2017 року по 31 серпня 2017 року рекомендована кореспонденція, цінні листи, цінні бандеролі, посилки не перебували у надходженні та видачі за ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК Української РСР установлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 71 ЖК Української РСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.