Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 316/1828/17
провадження № 61-21240св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сіра Ірина Євгенівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області (далі - приватний нотаріус) Сіра І. Є., про визнання угоди недійсною та визнання права власності.
На обґрунтування позову посилався на такі обставини. 12 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра"; банк) укладений кредитний договір № 24/2005/0650Фжк, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 18 900 дол. США строком повернення до 12 жовтня 2025 року зі сплатою відсотків. На забезпечення виконання зобов`язань відповідача за кредитним договором, між ним та банком укладений договір поруки. З метою уникнення застосування штрафних санкцій та їх стягнення у судовому порядку, він здійснив дострокове погашення заборгованості ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором. Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2015 року у справі № 316/1555/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 162 480,51 грн. 22 квітня 2015 року Енергодарський міський суд Запорізької області видав виконавчий лист № 316/1555/14-ц. Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області (далі - ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області) від 12 травня 2015 року ВП № 47503056 відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику ОСОБА_2 добровільно у строк до 18 травня 2015 року виконати виконавчий документ. Постановою головного державного виконавця ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області від 27 травня 2015 року ВП № 47503056 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми боргу, який визначено накласти з моменту надходження постанови. Зазначав, що оскільки відповідач 27 травня 2015 року отримав направлену державним виконавцем заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права), то він достовірно знав про існування заборгованості та про те, що на виконанні ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області знаходиться виконавчий документ. Тому, усвідомлюючи факт того, що на все його майно може бути накладено арешт, здійснив відчуження на користь третіх осіб 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 29 травня 2015 року. Зазначав, що оскільки договір дарування укладений безкоштовно між близькими родичами, відповідач залишився зареєстрованим у квартирі, де і мешкає, то спірний договір дарування не був спрямований на реальне настання наслідків і має на меті приховування майна від виконання у майбутньому судового рішення про стягнення з відповідача коштів, що вказує на фіктивність зазначеного правочину, а отже, він є недійсним. З урахуванням наведеного просив визнати недійсним договір дарування від 29 травня 2015 року 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований приватним нотаріусом Сірою І. Є. 29 травня 2015 року, реєстровий номер 5099986; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів, що відповідач, безоплатно відчужуючи своє право власності на 1/2 частини квартири своїй матері, був обізнаний про наявність виконавчого провадження щодо стягнення з нього боргу та накладення арешту на його майно. Позивач не довів наявності у діях відповідачів умислу на укладання оспорюваного договору з метою уникнення виконання судового рішення, як і того, що сторони оспорюваного договору не передбачали реального настання правових наслідків, зазначених у ньому. Той факт, що договір дарування укладений між близькими родичами, та те, що ОСОБА_2 після укладання спірного договору певний час був зареєстрований у подарованій квартирі, ще не свідчить про наявність умислу на укладання фіктивного правочину.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 липня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір дарування від 29 травня 2015 року 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований приватним нотаріусом Сірою І. Є. 29 травня 2015 року, реєстровий номер 5099986. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини спірної квартири.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюваний договір дарування є недійсним, оскільки він укладений між особами, які є близькими родичами, без наміру створення правових наслідків, що свідчить про фіктивний перехід права власності на спірне нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 лише 04 листопада 2015 року дізнався про наявність виконавчого листа про стягнення з нього на користь позивача коштів. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір дарування є фіктивним. Крім того, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без її участі та за відсутності відомостей про повідомлення її про час та місце розгляду справи. Питання про розгляд справи за її відсутності апеляційний суд не вирішував.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.