Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 157/398/15-ц
провадження № 61-4160св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К., Матвійчук Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк" ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 у якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 21 січня 2008 року № VOKVGI0000004596 в розмірі 32 258,64 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом - 28 336,73 дол. США, заборгованості по відсотках - 2 056,48 дол. США, заборгованості по комісії - 170,65 дол. США, заборгованості по пені 148,53 дол. США, штрафу (фіксована частина) - 10,63 дол. США та штрафу (процентна складова) - 1 535,62 дол. США.
Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного договору від 28 січня 2008 року № VOKVGI0000004596 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 150 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 січня 2018 року.
Того ж дня в забезпечення виконання зобов`язання за вказаним вище кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 укладений договір поруки.
За заявою ОСОБА_1 від 28 липня 2008 року вказаний кредитний договір переведено з валюти гривня у валюту долар США, у зв`язку з чим розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку склав 31 677,08 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку за кредитом.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 27 березня 2015 року утворилась заборгованість, а також те, що письмову вимогу, яка була пред`явлена до боржника та поручителя, про необхідність виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачі проігнорували, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги до позичальника ОСОБА_1 є недоведеними, оскільки неможливо встановити факт наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором 21 січня 2008 року№ VOKVGI0000004596 з огляду на те, що кредитор ПАТ КБ "ПриватБанк" проігнорувало клопотання експерта про надання йому оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку.
Відмовляючи в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що порука відповідно до частини першої статті 559 ЦК України є припиненою, оскільки позичальник ОСОБА_1, укладаючи додаткові угоди від 01 серпня 2008 року, 08 серпня 2008 року та 07 лютого 2013 року, неодноразово збільшувала суму кредиту та порядок його повернення, внаслідок чого збільшувався обсяг відповідальності поручителя, який не надавав згоду на зміну вказаних вище зобов`язань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від22 грудня 2018 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 28 січня 2008 року № VOKVGI0000004596з відповідними додатковими договорами до нього в розмірі 30 393,21 дол. США, який складається з 28 336,73 дол. США - тіла кредиту та 2056,48 дол. США відсотків за користування кредитними коштами. В задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_3 залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд врахував, що позичальник ОСОБА_1 не заперечувала факт отримання нею кредитних коштів, а також те, що підставою укладення подальших додаткових договорів до кредитного договору було бажання реструкторизувати існуючу заборгованість за гривневим кредитом; позичальник, отримавши грошові кошти, а також після підписання додаткових угод до кредитного договору, здійснювала платежі на виконання умов кредитного договору з врахуванням внесених змін, чим фактично схвалювала усі умови вказаних додаткових угод.
Оцінивши висновки судово-економічних експертиз від 21 вересня 2015 року № 194/15 та від 13 вересня 2018 року № 363/18 в сукупності з іншими доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28336,73 дол. США та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 28336,73 дол. США, що узгоджується з наданим ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунком.
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що нарахування пені та штрафу має бути здійснене в національній валюті України, а стягнення комісії за користування кредитом не передбачено як основним договором, так і додатковими договорами.
При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України, для припинення поруки ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині стягнення з неї заборгованості, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.
Постанова Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року оскаржується ОСОБА_1 в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з неї заборгованості, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 30 січня 2018 року № 161/16891/15-ц та від 29 травня 2019 року в справі № 539/1582/16-ц, в яких вказано, що у випадку відсутності в тому числі і ненадання оригіналу заяви про видачу готівки, первинних бухгалтерських документів, видача кредитних коштів і заборгованість не підтверджується, навіть якщо позичальник не заперечує проти отримання таких коштів. Крім того, апеляційний суд безпідставно прийняв до розгляду уточнену редакцію апеляційної скарги.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У травні 2020 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Зміст відзиву відповідає висновкам, викладеним апеляційним судом в оскаржуваній постанові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ "КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № VOKVGI0000004596, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 150 000 грн зі сплатою 15 % річних та строком користування кредитними коштами до 28 січня 2018 року.
Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит між банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки.
Згідно з заявою ОСОБА_1 від 28 липня 2008 року було змінено валюту кредитування з гривні на дол. США, у зв`язку із чим розмір кредиту після проведення конвертації становив 31 677,08 дол. США зі сплатою 14,04 % річних.
01 серпня 2008 року між ПАТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № VOKVGI0000004596 до вищевказаного договору про іпотечний кредит, за умовами якої було змінено процентну ставку - 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, встановлено винагороду за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, зменшено розмір пені, яка виникла за період з 03 серпня 2011 року, графік погашення, а також кінцеву дату повернення кредиту - 01 серпня 2018 року.
Згідно з додатковою угодою до договору про іпотечний кредит від
07 лютого 2013 року сторони погодили, що кредитні кошти надаються шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 на строк з 01 серпня 2008 року до 01 березня 2023 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 41 937,30 дол. США на придбання нерухомості та зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про іпотечний кредит № VOKVGI0000004596 від 28 січня 2008 року, наданого позивачем, станом на 27 березня 2015 року заборгованість за договором становила
32 258,64 дол. США, яка складалась з: заборгованості за кредитом - 28 336,73 дол. США; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 2 056,48 дол. США; заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом - 170,65 дол. США; пені за несвоєчасне виконання зобов`язання - 148,53 дол. США; штрафу (фіксована частина) - 10,63 дол. США; штрафу (процентна складова) - 1 535,62 дол. США.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених в частині першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.