Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 464/7038/18
провадження № 61-12407 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року у складі судді Рудакова І. П. та постанову Львівського апеляційного суду
від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М.,
Курій Н. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві спільної часткової власності належить 5/6 частки житлового будинку
по АДРЕСА_1, а 1/6 частка цього житлового будинку належала померлій сестрі ОСОБА_3, правонаступником якої є
ОСОБА_2 , від загальної площі 144 кв. м, що підтверджено витягами
з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 лютого 2005 року
та 17 березня 2005 року, договором дарування 4/6 частин житлового будинку від 22 лютого 2005 року, укладеного між ним та ОСОБА_4 . Вказував, що до будинку належать: надбудова, сарай зі шлаку, цегляний гараж, цегляна вбиральня, колодязь з бетонного кільця, огорожа
з металевої сітки, металеві ворота, замощення з асфальтобетону.
Крім того, сторони є співвласниками другого поверху реконструйованого спірного будинку (по 1/2 частині).
Зазначав, що поділ будинку і надвірних будівель технічно можливо провести відповідно до ідеальних часток сторін згідно з висновком судової інженерно-технічної експертизи від 18 листопада 2013 року № 4050/4051. При цьому будинок має два ізольовані входи, а кожен його поверх має окремі комунальні вигоди. Вважав можливим поділити гараж по 1/2 частині кожному, а сарай виділити йому, оскільки такий є неподільним, а частка відповідача у ньому незначна. Також хотів залишити собі частку відповідача на першому поверсі 15,5 кв. м, відповідачу натомість виділити площу аналогічного розміру на другому поверсі, а решту житлових приміщень будинку залишити у спільному користуванні сторін через
їх неподільність.
Вважав, що з метою безперешкодного володіння, користування
та розпорядження нерухомим майном житловий будинок, який 01 жовтня 2015 року прийнятий до експлуатації у цілому, загальною площею
192,4 кв. м, може бути поділений між співвласниками в натурі (статті 361, 364 ЦК України).
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд поділити спірний житловий будинок між співвласниками та виділити: ОСОБА_1 житлові приміщення першого поверху, площею 93,0 кв. м, а саме: за літерою 1-1
(9,9 кв. м), за літерою 1-2 (8,1 кв. м), за літерою 1-3 (4,6 кв. м), за літерою 1-4 (8,8 кв. м), за літерою 1-5 (10,8 кв. м), за літерою 1-6 (19,4 кв. м), за літерою 1-7 (19,6 кв. м), за літерою 1-8 (11,8 кв. м); за літерою "Б" сарай (28,20 кв. м); за літерою "В" гараж, 1/2 частки (22,95 кв. м); ОСОБА_2 житлові приміщення, площею 53,7 кв. м, а саме: за літерою 1-14 (14,1 кв. м),
за літерою 1-15 (28,0 кв. м), за літерою 1-16 (11,6 кв. м), за літерою "В" гараж, 1/2 частки (22,95 кв. м); решту приміщень другого поверху залишити у загальному користування сторін, а саме: за літерою 1-9 (7,2 кв. м),
за літерою 1-11 (4,7 кв. м), за літерою 1-11 (4,7 кв. м), за літерою 1-12
(7,3 кв. м), за літерою 1-13 (15,1 кв. м).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судовий збір у розмірі 704,80 грн, сплачений при поданні заяви до суду, покладено на ОСОБА_1 .
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що запропонований варіант поділу будинку містить самочинно збудовані приміщення
під літерами 1-1, 1-2, 1-3. Крім того, приміщення другого поверху,
які у встановленому законом порядку в експлуатацію не прийняті
та у власності сторін не перебувають, що встановлено судовими рішеннями, не можуть бути предметом при реальному поділі будинку шляхом виділу частки у натурі. У поділі гаражу, сараю та залишенні у загальному користуванні інших приміщень будинку слід відмовити, оскільки останні тісно пов`язані із будинком.
Суд першої інстанції врахував обставини, встановлені у постанові суду апеляційної інстанції від 25 вересня 2018 року у справі № 464/1089/11,
яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року (провадження № 61-46316 св 18).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Суд апеляційної інстанції також зазначив про неможливість поділу об`єкта нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. При цьому
у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази прийняття житлового будинку в експлуатацію після проведення у ньому реконструкції та переобладнання, а також оформлення права власності на житловий будинок, з урахуванням проведених у ньому перебудов.
Вказані обставини встановлені судами при розгляді справи № 464/1089/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення ідеальних часток будинку, визначення порядку користування будинком, припинення права
на частку нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року у частині виділення йому в натурі житлових приміщень першого поверху спірного будинку, загальною площею 93,0 кв. м, та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня
2020 року й ухвали нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимови у відповідній частині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивіьного суду
від 22 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (провадження № 61-5999 ск 20).
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивіьного суду
від 04 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2020 року клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 464/7038/18 із Сихівського районного суду м. Львова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок
про неможливість поділу спірного житлового будинку в натурі
та безпідставно врахували обставини, встановлені судами під час розгляду іншої судової справи. Вказує, що свідоцтво про право власності на спірний будинок від 30 жовтня 1965 року № 7793 отримав ще його батько і в ньому не зазначено загальної площі будинку чи окремих його приміщень, реконструкцію спірного будинку було проведено на підставі відповідних розпорядження Галицької районної адміністрації та здано до експлуатації відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації
від 01 жовтня 2015 року. Зазначає, що спірний будинок є подільним і він,
як співвласник, має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а тому суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 183, 355, 356,
358, 364 ЦК України і помилково не застосували відповідні положення
ЦК Української РСР 1963 року.
Крім того, апеляційний суд не звернув увагу, що рішення суду першої інстанції оскаржувалося в апеляційному порядку лише в частині виділення позивачу в натурі житлових приміщень першого поверху спірного будинку, загальною площею 93,0 кв. м.
Також посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-68 цс 14, який судами не враховано.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в якому вказано,
що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Крім того, у жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява від ОСОБА_2, в якій просить постановити окрему ухвалу щодо перевірки законності окремих документів, які містяться в матеріалах справи, та діяльності посадових осіб, відповідальних за державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.
У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшло також заперечення на відзив, в якому ОСОБА_1 підтримав свої доводи та аргументи, викладені у касаційній скарзі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411
ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356
ЦК України).
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння
та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння
та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками
за домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.