ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/23422/15
адміністративне провадження № К/9901/14842/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року (суддя: Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (судді: Оксененко О.М., Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про визнання нечинною та скасування постанови №1171 від 31 березня 2015 року,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року.
Вказана заява обґрунтована тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №9901/988/18 встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України статтю 11 Закону України "Про природні монополії" (щодо утворення та ліквідації національних комісій) викладено в редакції, яка втратила чинність у березні 2014 року.
У своїй заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1, як на нововиявлену обставину для перегляду судового рішення, вказує на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, якою зобов`язано Верховну Раду України на власному офіційному веб-сайті (веб-порталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 682-ІІІ "Про природні монополії" відповідно до редакції, чинної станом на 07 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23 лютого 2014 року № 763-VІІ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" у редакції Закону України від 27 лютого 2014 року № 798-VII "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" та яка була прийнята після ухвалення рішення, про перегляд якого подано заяву.
Заявник зазначає, що незаконність створення Комісії тягне за собою нелегітимність усіх постанов НКРЕКП. Стверджує, що під час розгляду справи існували істотні обставини, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявниці, оскільки, як вважає заявниця, суд і сторони, при прийнятті постанови від 25 квітня 2016 року, керувалися оприлюдненою, проте, нечинною редакцією статті 11 вищезгаданого Закону.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року, залишеною без з мін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про визнання нечинною та скасування постанови НКРЕКП № 1171 від 31 березня 2015 року.
Рішення суддів попередніх інстанцій мотивовані тим, що викладені у заяві обставини є новими аргументами та доказами у справі, свідченням намагання заявника повторно переглянути справу за допомогою даних доказів. Суди дійшли висновку про те, що наведена заявником обставина не є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України та не може бути підставою для перегляду судового рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та направити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами до суду першої інстанції для подовження розгляду.
На переконання скаржниці, суд та учасники справи могли при вирішення справи керуватися саме такими джерелами інформації, з яких, як встановлено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/988/18, неможливо зрозуміти чинність тієї чи іншої редакції статті 11 Закону № 1682-ІІІ. А відтак обставина нечинності застосованої судом редакції статті 11 Закону N6 1682-ІІІ не могла бути відомою суду та учасникам справи в умовах правової невизначеності. Таким чином, обставина нечинності застосованої судом редакції статті 11 Закону № 1682-ІІІ існувала на час вирішення справи (не є новою), не могла бути відомою суду та учасникам справи при використанні офіційних джерел інформації, отже є нововиявленою обставиною.
Також зазначила, що у судових рішеннях в порушення частини 5 статті 242 КАС не міститься мотивів відступлення від правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 1-07/07 про застосування доктрини "плодів отруєного дерева" при дослідженні повноважень НКРЕКП, не надано правової оцінки незаконності утворення НКРЕКП, що тягне за собою нелегітимність усіх постанов цього неконституційного органу.
Позиція інших учасників справи.
Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" подано відзив на касаційну скаргу, в якому вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанції - без змін, наполягаючи на правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права та безпідставності доводів скаржниці.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від16 жовтня 2020 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання нечинною та скасування постанови від 31 березня 2015 року №1171 відмовлено.
Предметом розгляду у даній справі була постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року №1171 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг".
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою НКРЕКП від 31 березня 2015 року №1171, відповідно статей 5, 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715, Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 (зі змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2015 року №129-р "Про схвалення проекту Листа про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику" та з урахуванням листа Міністерства фінансів України від 28 лютого 2015 року №31-12240-03/6404 і положень Меморандуму про економічну та фінансову політику (Лист про наміри від 27 лютого 2015 року № 3080/0/2-15 Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду) НКРЕКП встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг.
27 серпня 2014 року прийнято Указ Президента України №692/2014 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг".
27 серпня 2014 року Указом Президента України №694/2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Проте, на думку позивача, Указ Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 не містив у собі жодних положень щодо правонаступництва.
З огляду на вказане, позивач вважав вказану постанову протиправною, оскільки на дату її прийняття виключні повноваження щодо встановлення тарифів на комунальні послуги були лише у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
З постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року вбачається, що суд, спростовуючи вказані обставини, посилався на те, що хоча, формально НКРЕКП не визначена правонаступником НКРЕ та Нацкомпослуг, проте, виходячи з покладених на неї завдань та функцій, до неї перейшли всі повноваження останніх, а тому НКРЕКП, з огляду на принцип безперервності здійснення державної влади та її стабільності, є функціональним правонаступником ліквідованої НКРЕ та Нацкомпослуг.
З огляду на викладене, суд вважав безпідставними доводи позивача про відсутність у НКРЕКП компетенції та повноважень на встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.
У даному випадку, із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року звернулась особа, яка не брала участі у розгляді справи № 826/23422/15. У той же час, заявниця зазначає, що вказане рішення впливає на її права, оскільки стосується її, як кінцевого споживача централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Постановою НКРЕКП від 31 березня 2015 року №1171 встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг.
З огляду на викладене, судом встановлено, що постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року №1171 стосується прав та обов`язків заявника, як кінцевого споживача послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води і позивач має право на звернення до суду із заявою про перегляд рішень за нововиявленими обставинами.
Предметом касаційного перегляду є рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у перегляді заяви ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами встановлені статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За своїм змістом нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто, це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Водночас, нововиявленими слід уважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення.